Євангеліє у суспільстві訴訟

Євангеліє в суспільстві позовів

1 Коринтян 6:1-8

Від Девіда Стрейна

Будь ласка, візьміть із собою копію Писання і переверніть зі мною до 1 Коринтян, глава 6; 1 Коринтян, глава 6, на сторінці 954, якщо ви користуєтеся однією з наших церковних Біблій. Минулого разу ми були в главі 5 і розглядали деякі складні питання, які Павло починає піднімати в другій частині книги 1 Коринтян. Глави 1-4 були відносно спокійними і простими, але, як ми сказали, коли ми були в главі 5, відтепер починається справжнє білеводне рафтинг; досить нерівна дорога. Є деякі складні матеріали. Минулого разу в главі 5, ви пам'ятаєте, він розглядав проблему статевої розпусти і церковної дисципліни. Цього разу проблема, яка турбує коринф'янські церкви, пов'язана з віруючими, які судяться один з одним, зазвичай через дрібні суперечки всередині громади місцевої церкви, в цивільних судах. І Павло пише, щоб кинути їм виклик і вирішити цю шкідливу проблему.

І коли ми намагаємося зрозуміти вчення Павла тут, є два попередні питання, які можуть допомогти нам під час підходу до тексту, щоб правильно зрозуміти та застосувати його. Перше стосується того, чого Павло не каже в 1 Коринтян 6, віршах 1-8. Він не каже, що справи кримінального права слід тримати в таємниці та вирішувати внутрішньо церквою. Це не його повідомлення. Він не пропонує, що привласнення, зловживання чи справи подібного характеру слід тримати поза судом чи законом. Насправді, коли він вимагав, сам апостол Павло був готовий скористатися своїми юридичними правами як римський громадянин та звернувся до судів справедливості для захисту та відшкодування. Цивільний магістрат, як він нам скаже в Римлянам 13, є служителем Бога, Його слугою, якого Бог призначив та призначив для нашого блага. Тож Павло не каже тут, що ми не повинні вдаватися до закону країни, коли це необхідно. Є обставини, у яких віруючі не мають іншого вибору, діючи для захисту себе чи інших, використовуючи закон країни, коли іншого вибору не залишається.

Однак, це не те, що відбувалося в Коринті. Здається, що в Коринті члени церкви забували свої зобов'язання як християни прощати один одного та любити один одного та практикувати терпіння один до одного. І замість цього використовували суди, щоб заробити очки, отримати гроші та здобути конкурентну перевагу в бізнесі та в суспільстві за рахунок братів та сестер у Христі. І як ви можете собі уявити, це чинило хаос у громадах Коринтянської церкви. І так, це перше, що слід мати на увазі під час роботи над 1 Коринтян 6:1-11. Павло не зневажає належне використання цивільного закону, коли це необхідно, але він виступає проти такого зловживання ним для егоїстичних та злих цілей, яке було поширене в Коринті.

Друга попередня справа, яка допоможе нам зрозуміти послання Павла тут, стосується того, наскільки дивними є вірші 1-8, коли ми розглядаємо їх у контексті цієї частини послання. Отже, глава 5, пам'ятайте, Павло розглядав дуже конкретний і складний випадок статевої імморальності. І він говорив про церковну дисципліну для статево імморальних і не покаявшихся членів церкви. Потім у другій половині глави 6 він знову повертається до питання статевого гріха. І тоді дуже природно він переходить до наступного. Отже, у главі 5 і другій половині глави 6 він говорить про розладнану і гріховну сексуальність. І тому дуже природно у главі 7 він буде говорити про шлюб і благочестиву і правильно впорядковану і таку, що прославляє Бога, сексуальність. І все це має певний сенс; у цьому є логіка.

І ось ми підходимо до глави 6, вірші 1-8, і трохи дивуємося, тому що саме тут, посередині цього обговорення людської сексуальності, знаходиться ця справа про судові позови. Що у світі робить глава 6, вірші 1-8, тут? Я думаю, що є дві речі, які слід мати на увазі, щоб допомогти нам відповісти на це питання. По-перше, пам'ятайте, що у главі 5 Павло закликав коринфян здійснювати церковну дисципліну; вони відмовлялися, вони були небажаними здійснювати церковну дисципліну у випадку грубого, скандального, публічного, статевого імморалізму з боку одного зі своїх членів. Отже, у главі 5 вони відмовляються приймати необхідні, церковні, духовні дії проти справжнього гріха. Але у главі 6 – який контраст – вони, здається, надто раді приймати непотрібні, зловмисні, юридичні та судові дії просто заради швидкого заробітку.

Ці дві речі зовсім не узгоджуються одна з одною. Чи не так? Між ними є контраст, суперечність, і ми повинні відчути біль від цього. Вони обурюються самою думкою про церковну дисципліну, але не мають жодних проблем із тим, щоб подати до суду на члена своєї ж церкви за кожну копійку, якщо їм випадає така нагода. Такі речі не повинні існувати, каже Павло.

Інша причина, з якої цей матеріал знаходиться тут, мабуть, пов'язана з порядком, у якому питання були представлені Павлу коринтянами спочатку. І він відповідає їм у тому порядку, у якому вони надходили. І він відповідає на них у кожному випадку, чи то поділи в церкві в главах 1-4 чи статева розпуста, чи церковна дисципліна, чи позови між вірующими, він розглядає кожен випадок нібито як дослідження, щоб показати, як, незалежно від проблеми, що може виникнути перед нами, відповідь і ліки від кожної проблеми є однаковими. Він застосовує Євангеліє Ісуса Христа розіп'ятого до сердець і життя віруючих у Коринті. І він каже: «Якщо ви справді зрозумієте це, якщо це справді почне проникати і перебудовувати та переформатовувати ваше мислення з самого початку, тоді все інше теж зміниться». Справжня проблема в Коринті пов'язана з їхньою невмінням розуміти та застосовувати Євангеліє.

І так, глава 6, вірші 1-11, є ще одним із кількох досліджень у цьому посланні, яке показує нам, що Блага Вість про Ісуса справді діє в життєвих реаліяx зіпсованого світу, дуже схожого на наш власний. Тож давайте разом прагнути, читаючи матеріал за мить, зберігати ці попередні концепції та категорії в наших умах. Вони допоможуть нам, я думаю, зрозуміти суть аргументації Павла. Перед тим, як ми прочитаємо Писання разом, давайте схилимо голови та помолимося!

Наш Отець, Твоє Слово тепер перед нами. Ми просимо благодаті, щоб почути його та прийняти його послання, і через нього бути приведеними назад, зігнути наші коліна перед Господом Ісусом, який є Царем царів та Господом господ. Бо просимо це в Його ім'я, амінь.

1 Коринтян, глава 6, вірш 1. Це Слово Всемогутнього Бога:

Коли один із вас має скаргу на іншого, чи наважується він іти до суду перед неправедними, а не перед святими? Чи не знаєте, що святі будуть судити світ? І якщо світ має бути судимий вами, то чи ви не здатні вирішувати дрібні справи? Чи не знаєте, що ми будемо судити ангелів? Тим більше – справи, що стосуються цього життя! Тож якщо у вас є такі справи, чому ви їх розглядаєте перед тими, хто не має належного становища в церкві? Кажу це вам на сором. Хіба немає серед вас нікого мудрого, щоб розсудити суперечку між братами, але брат іде до суду на брата, і то перед невіруючими? Сам факт, що у вас є позови один до одного, вже є поразою для вас. Чому б не потерпіти кривди? Чому б не потерпіти збитків? Але ви самі чините кривди і збиткуєте – навіть своїх братів!

Чи не знаєте, що неправедні не успадкують Царства Божого? Не обманюйтеся: ні блудники, ні ідолопоклонники, ні перелюбники, ні чоловіки, що займаються чоловічою проституцією, ні злодії, ні жадібні, ні п'яниці, ні лихословники, ні шахраї не успадкують Царства Божого. І такими були деякі з вас. Але ви вмиті, ви освячені, ви виправдані в ім'я Господа Ісуса Христа і Духом Бога нашого.

Амінь, і ми прославляємо Бога за те, що Він говорив у Своєму Святому Слові.

Якщо ми спробуємо визначити проблему в корені всієї тієї плутанини в Коринті, найкращим діагнозом, який мені зустрічався, є те, що один коментатор називає «Євангельська амнезія». Євангельська амнезія – саме від цього страждають у Коринті. Я прочитав історію – власне, я побачив її на новинному сайті кілька днів тому – про людину на ім'я Бенджамін Кайл, якого знайшли побитим і кинутим та який тепер страждає на жахливу амнезію. Він проводить увесь свій час, переглядаючи сайти зниклих осіб у пошуках самого себе; намагається відновити відсутню передісторію. Він утратив свою ідентичність; він не знає, хто він.

І коринтяни тут діють – і знову і знову в різних питаннях, які Павло розглядає, ми бачимо це. Вони діють так, ніби з ними сталося щось подібне. У них своєрідна євангельська амнезія. Добра звістка про Ісуса, їхня нова ідентичність у Ньому, була упущена, проігнорована та забута в ситуації за ситуацією. Якщо ви подивитеся на наш уривок, ви побачите, що Павло підкреслює це своїм повторюваним питанням: «Хіба ви не знаєте?» Отже, вірш 2: «Хіба ви не знаєте, що святі будуть судити світ?» Вірш 3: «Хіба ви не знаєте, що ми будемо судити ангелів?» Вірш 9: «Хіба ви не знаєте, що неправедні не успадкують Царства Божого?» Є речі, які вони повинні знати. Павло навчав їх; Кефа навчав деяких із них. Аполлос був із ними та навчав їх; інші відкривали їм Писання. Павло раніше писав до них. Їм було добре викладено речі Божественні, і вони повинні знати. Але вони, здається, забули. Їхній випадок – це євангельська амнезія. І трагічні наслідки цього.

Зокрема, вони починають судитися один з одним, що більше нагадує їхнє старе життя, ніж нове життя, яке повинно характеризувати їх як християн. І тому Павло запитує у вірші 1: «Коли один із вас має скаргу на іншого, чи він наважується йти до суду перед неправедними замість святих?» Ось хто вони тепер. Вони — святі. Тобто вони — святі, відокремлені благодаттю та справою Бога в їхньому житті на славу Господа Ісуса Христа; визначені Йому. І вони більше не повинні жити, як раніше, згідно зі світськими цінностями, а тепер — згідно зі цінностями Царя Ісуса, якому вони належать. Вони боролися з проблемою, з якою й досі багато хто з нас бореться. Вони намагаються, ставши християнами, відкинути старі звички та шаблони, та цінності свого попереднього життя. Послухайте лише на мить, як один учений описує, як працювали суди в світі коринтян. Він каже: «Вирішуючи подати до суду, потрібно було спершу прорахувати витрати та шанси на виграш, не на підставі підстав справи, а на підставі соціального статусу та впливових зв’язків відповідача. Люди в давньому світі», він каже, «змагалися за честь у судах. І честь здобувалася шляхом приниження суперника. Переслідування судового процесу часто мало мало спільного з переслідуванням справедливості.»

Саме в цьому полягала проблема в Коринфі! Їх не цікавила справедливість; їх цікавило особисте просування в суспільстві за рахунок інших, які загрожували їхньому статусу певним чином. І те, чи були вони вірующими чи ні, не мало для них значення. Їхні «дріб’язкові справи», як називає їх Павло у вірші 2, віддають гордістю, чванством та безлюбовністю, оскільки вони діяли так само, як і раніше, коли стали християнами. Вони страждали від євангельської амнезії. Вони забули, що тепер, коли вони «у Христі», тепер, коли Ісус врятував їх, вони є новими створіннями, яким належить жити новим життям у контексті спільноти нового Божого народу – церкви Ісуса Христа.

І Павло розглядає їхню амнезію тут у три кроки, три способи, якими наша справжня євангельська ідентичність повинна формувати те, ким ми є. По-перше, якщо ви подивитеся на уривок, спочатку у віршах 1-3 він говорить про наше майбутнє, про те, куди ми йдемо тепер, коли ми стали християнами; про нашу долю. Потім, по-друге, у віршах 4-8, він говорить про теперішнє, закликає нас усвідомити, як ми живемо тепер, незважаючи на те, що ми є християнами. І нарешті, у віршах 9-11, він говорить про минуле; про те, ким ми стали за благодаттю Божою, коли Він зробив нас християнами. Якщо ми зможемо осягнути це, Павло каже, ми почнемо відновлювати справжнє відчуття того, ким ми є як чоловіки та жінки у Христі, і це змінить усе.

Наше майбутнє

Тож давайте разом розглянемо вірші 1-3. Павло вказує нам на майбутнє, наше майбутнє, куди ми йдемо тепер, коли ми стали християнами. Тепер він буде стверджувати, що християнська спільнота повинна бути здатною вирішувати суперечки внутрішньо та здійснювати примирення між віруючими братами та сестрами без необхідності звертатися до цивільних судів у багатьох питаннях. Церква, зрештою, є суспільством, не подібним до жодного іншого, наділеним Духом Божим, грішниками, врятованими благодаттю, які чіпляються за Христа. І тому він запитає у вірші 5: «Чи немає серед вас нікого мудрого, щоб вирішити суперечку між братами?» Церква повинна бути здатною зробити це. Але тут, у віршах 1-3, він розповідає нам, чому ми повинні вирішувати питання внутрішньо, коли віруючі сваряться та не погоджуються.

Наше майбутнє призначення

І він вказує нам на наше майбутнє призначення. Подивіться на вірш 2: «Чи не знаєте, що святі будуть судити світ? І якщо світ має бути судимий вами, чи ви не здатні вирішувати дрібні справи? Чи не знаєте, що ми будемо судити ангелів? Тим більше, справи, що стосуються цього життя?» На тлі цього, майже напевно, є такі уривки, як Матвія 19:28, слова Ісуса, де Він сказав своїм учням, що вони будуть сидіти з Ним на престолах, судять Ізраїль у новому творінні. Або Старо заповітні Писання, як у книзі пророка Даниїла, глава 7, де пророк «бачив одного, подібного до Сина Людського, якому була дана влада і панування та царство». І тоді Даниїл 7:27 ми читаємо: «Царство, і панування, і велич царств під усім небом буде дано людям святих Всевишнього». Ми будемо царювати та судити разом із Ісусом Христом. Це наше піднесене та славне майбутнє призначення.

Але коринфяни, Павло каже, навпаки, займають свою увагу дріб’язковими справами, хоча їм одного дня судитиметься ангелам. Невже вже зараз, на цьому боці вічності, він каже, у справах, що стосуються цього життя, Церква з такою долею повинна вміти вирішувати проблеми між братами та сестрами. «Пам’ятайте, куди ви йдете,» він каже нам. Пам’ятайте про високу гідність та піднесену роль, яку ви одного дня виконаєте в самому небесному суді. Ви будете суддями! Як ви повинні поводити себе тут у світлі тієї майбутньої долі? Ви, які одного дня будете судити ангелів, чи роздираєте один одного тут? Ви, які одного дня будете сидіти з Христом у остаточному трибуналі, чи використовуєте світові тактики, щоб просунути свій власний статус тут, навіть на шкоду та на поранення тим, хто буде служити з вами як брати та сестри в той остаточний день? Пам’ятайте свою долю та живіть у її світлі. Наше майбутнє, куди ми йдемо, тепер, коли ми християни.

Наше теперішнє

По-друге, Павло каже нам, що нам потрібно зіткнутися з нашим теперішнім – як ми живемо, дуже часто незважаючи на те, що ми християни. Подивіться на вірші 4-8, будь ласка. Ключ до аргументації Павла тут полягає в тому, щоб помітити повторення слова «брат». Подивіться на уривок; вірші 4-8:

Тож якщо у вас є такі справи, чому ви їх розглядаєте перед тими, хто не має підстав у Церкві? Я кажу це вам на сором. Хіба немає серед вас нікого мудрого, щоб вирішити суперечку між братами, але брат іде до суду на брата, і то перед невірующими? Мати позови один до одного вже є поразою для вас. Чому б не краще потерпіти кривду? Чому б не краще бути обдуреними? Але ви самі чините кривду та обдурюєте – навіть своїх братів!

Їхнє євангельське забуття означає, що їхня ідентичність у Христі перестала функціонувати та діяти будь-яким значущим чином у їхньому мисленні чи житті. Той факт, що вони були братами та сестрами через віру в Ісуса, що вони були сім'єю, мав би змінити все. Але замість цього вони доводили свою правоту перед тими, хто не має жодного значення в церкві, вірш 4. І тому Павло каже, вірш 5, вони повинні соромитися себе самих. Невже церква не має базової компетенції та дарів серед своїх лідерів, щоб допомогти вирішити базові та дрібні суперечки? Невже немає когось достатньо мудрого? Коринфяни, як ви пам'ятаєте, хвалилися своєю вищою мудрістю. «Ну, тоді», каже Павло, «якщо ви такі мудрі, хіба немає когось, хто зможе допомогти посередничати між скривдженими віруючими?»

Євангельська перемога

Але замість цього вони йшли до невіруючих, до неправедних, щоб вирішити спір. І він каже в 7 вірші, що це «вже поразка для вас. Краще зазнати кривди або бути обдуреними, ніж робити це». Тепер, чому це поразка для християн, коли вони діють таким чином? Це поразка, тому що Євангеліє каже, що належати Ісусу означає стати братом або сестрою для людей, з якими ви інакше не мали б нічого спільного. Ви не розумієтеся з ними! Ви їх не розумієте! Вони вас не розуміють! Їхнє походження, їхня етнічна приналежність, їхній родовід – все це може бути вам повністю чуже, поза вашою зоною комфорту. Але тепер, незважаючи на все це, ви стали одним із ними в Христі. Тепер ви – сім'я! Вони – ваші брати і сестри. Ви пов'язані разом священними узами Євангельської любові. І тому тепер ви повинні прощати; ви повинні повернути інщу щоку. Ви повинні практикувати терпіння; ви повинні залишити свій дар біля вівтаря і піти і примиритися зі своїм братом. І коли ви робите це, і світ спостерігає, як стосунки зазнають тиску і є всі підстави для того, щоб вони розірвалися і розпалися та стали гіркими й потворними, коли церква замість цього переслідує один одного в любові і прагне до примирення, Павло каже, що це перемога. Це Євангельська перемога. Світ бачить, що ви – учні Христа за вашою любов'ю один до одного!

Євангельська поразка

Але ж то не те, що відбувалося в Коринфі, чи не так? Замість перемоги Євангелія, коли стосунки зазнавали тиску, як це відбувається з усіма нашими стосунками, вони повернулися до умовного становища свого старого життя і замість перемоги Євангелія, коли світ, що спостерігає, бачить, що благодать робить – перетворює всю групу людей у подобу Христа, які будуть служити один одному навіть на шкоду собі – замість цього вони бачать людей, які кидають один на одного позови та тягнуть один одного до громадських судів, ганьблять один одного та приносять Євангеліє у неслава. Це поразка! Коли світ навколо нас розпадається на племінництво та взаємну підозру, дрібні образи та ці образи тверднуть у довготривалі ворожнечі та закоренілі образи, коли світ діє таким чином, а люди Божі прагнуть миру та примирення, намагаючись жити у мирі один з одним, наскільки це залежить від них, прощаючи один одного, як Бог у Христі простив їх, коли світ бачить це, то це перемога Євангелія.

Тепер дозвольте мені запитати вас, чи бачить світ це в нас. Перемогу Євангелія? Чи знову і знову бачить поразку, коли ми повертаємося до умовного становища оборонної, гордої, підозрілої, образливої та гіркої суперечки? «Ми повинні соромитися себе самих», – каже Павло, – «коли як брати та сестри ми все ще діємо як світ». Христос помер за нас. Його Дух живе всередині нас. Його Слово спрямовує наші кроки, і все ж ми переслідуємо наші дрібні скарги та егоїстичні чвари перед очима світу, що спостерігає. Яка поразка. Яка поразка. Тому Павло закликає нас пам'ятати про наше майбутнє, нашу долю – ким ми одного дня будемо та яку роль ми будемо виконувати як судді над космосом разом із Христом, Головним Суддею, – та жити у світлі цієї майбутньої долі. І він закликає нас усвідомити, ким ми є зараз, бачити, що цих речей не повинно бути.

Наше минуле

І нарешті, якщо ви подивитеся зі мною на вірші 9-11, він нагадує нам про наше минуле – ким ми стали, коли Божою благодаттю Він зробив нас християнами. Ми повернемося до віршів 9-11, якщо буде на те воля Божа, наступного разу для більш пильного розгляду цих віршів, тому зараз, будь ласка, просто зверніть увагу, як Павло нагадує їм про істину, базову істину, яку вони, здається, забули. «Чи не знаєте, що неправедні не успадкують Царства Божого?» вірш 9. Отак Павло описав суддів, язичницьких суддів, перед якими коринфяни приводили один одного у своїх судових позвах у вірші 1, неправедних. І тут він каже: «Тепер дозвольте мені показати вам долю неправедних». Він характеризує їх у віршах 9 і 10 їхнім гріховним занепадом. «Не обманювайтесь: ні блудники, ні ідолопоклонники, ні перелюбники, ні чоловіки, які займаються чоловічою проституцією, ні злодії, ні жадібні, ні п'яниці, ні лайщики, ні шахраї не успадкують Царства Божого». Грішники виключаються з Царства Божого; ось що він каже. Це тверезий малюнок.

Будь тим, ким ти є насправді!

Тоді він завдає справжнього удару; «І такими були деякі з вас! Але ви були вмиті, ви були освячені, ви були виправдані в ім'я Господа Ісуса Христа і Духом нашого Бога». «Коринтяни, ось справжня проблема, яку ви повністю втратили з поля зору, яка, якби ви тільки усвідомили її у своєму мисленні, почала б змінювати вас. І те, як ви тепер живете, не було б поразкою, а справді почало б бути, нарешті, перемогою. Ось справжня проблема! Ви забули, що ви тепер не такі, якими були раніше. Тепер, коли Ісус Христос увірвався у ваше життя через Євангеліє, усе змінилося. Ви більше не визначаєтесь старим життям гріха». І Павло перерахував низку гріхів, які визначають людей. Але він каже: «Тепер, коли ви пізнали Ісуса, вони більше не визначають вас. Це вже не те, хто ви є, Коринтяни. Ви були вмиті, очищені, освячені і визнані праведними перед Богом на небесному суді і зодягнені в праведність Ісуса Христа. Ось хто ви тепер насправді, якщо ви віруючий. Ось хто ви насправді! Час почати жити відповідно до цього. Час почати бути тим, хто ви є насправді. Дивно, що ви боретеся у своєму конфлікті з гріхом у серці, коли ви продовжуєте ототожнювати себе з тим, ким були раніше, а не з тим, ким є тепер в Ісусі. Згадайте свою нову, справжню ідентичність. Ви прийшли до Христа, і тому старе минуло, а нове прийшло. Ви нова тваріння. Будьте тим, хто ви є насправді!»

Ваша Нова Ідентичність у Христі

Ось що мені справді потрібно, що, я підозрюю, потрібно й вам, у вашій щоденній боротьбі, у вашому щоденному прагненні жити на славу Христову та переслідувати практичну святість. Багато з нас спокушаються думати: «Що мені справді потрібно, так це якась додаткова доза надприродної сили, якийсь додатковий імпульс, щоб завести двигун моєї душі та допомогти мені бути слухняним. Щось більше! Щось нове!» Але це аж ніяк не порада Павла. Його порада аж ніяк не полягає в тому, щоб шукати щось нове, щось додаткове. Його порада, навпаки, полягає в тому, щоб повернутися до того, що Бог уже зробив для тебе в Ісусі Христі, щоб зрозуміти Євангеліє та свою нову ідентичність у Ньому. Щоб чітко усвідомити це. Щоб почати застосовувати це до кожного аспекту та кожної тріщини твого духовного життя. Щоб дати цьому повністю проникнути та почати жити в його світлі. Більше не раб гріха. Більше не підвладний старого життя. Дитя благодаті. Усиновлений у сім'ю. Народжений знову Духом Божим. Чистий та праведний, не своєю праведністю, ніби ці речі, які перераховує Павло, ніколи більше не спокушають мене та не призводять до падіння. Ні, я успадкую Царство, ти, віруючий в Ісуса, успадкуєш Царство, не тому, що ти не зазнаєш поразки, а тому, що ти вважаєшся праведним у Христі.

І коли ви зрозумієте це, диво та радість цього почнуть надихати та зміцнювати вашу руку, щоб дати залізо вашій волі, певну рішучість, щоб ви почали переслідувати послушенство Королю Ісусу з радісним серцем. Ви почнете наполягати, коли стосунки починають ламатися. Замість того, щоб відступати, ви будете переслідувати примирення, коли все всередині вас каже відступити назад до світового шляху, стати за своїми барикадами та кидати гранати один в одного і ранити та знищувати один одного. Ні, коли ви розумієте, хто ви є в Христі, ви стаєте слугами один одному і переслідуєте примирення. Хіба це було б поразкою? Коли світ дивиться на те, як ці християни поводяться під тиском. Ні, це була б перемога. Коли вони бачать у нас, коли ми живемо разом, вони бачать у наших складних, незграбних, незручних стосунках людей, які не відступають і не відходять, а переслідують один одного в любові, тому що ми є сім'єю і ми є одним у Христі. Це була б справжня перемога. Яке свідчення сили Євангелії.

Це те, до чого нас кличе Павло. Тож ми маємо пам'ятати про наше майбутнє – куди ми йдемо тепер, коли ми християни. Одного дня ми будемо судити світ, судити ангелів. Ми маємо бути суддями Верховного суду одного дня. Тут ми перебуваємо на навчанні. Ми повинні жити, знаючи, що це одного дня буде нашою долею. Ми маємо зіткнутися з сьогоденням, побачити ті області, в яких сьогодні ми живемо на такому низькому рівні, так далеко нижче нашої нової ідентичності та становища. Так далеко нижче життя, до якого нас закликано. І ми маємо покаятися. І ми маємо пам'ятати про наше минуле – що Бог зробив у Христі на хресті та в наших серцях через Євангелію, роблячи нас новими. І коли ми зрозуміємо це, ми маємо почати жити в його світлі, бути тим, ким ми є насправді. Хай дасть нам Господь благодать зробити саме це? Давайте помолимося разом!

О Отче наш, ми визнаємо ті часи, коли ми дозволяли собі забувати Євангеліє, нехтували нашою справжньою ідентичністю та жили так, ніби ми були тими, ким були раніше, а не тими, ким ми є тепер у Христі. Просимо Тебе, пробач нам за те, що ми жили набагато нижче наших привілеїв як діти Божі, усиновлені Твоєю благодаттю, очищені та відділені для Твоєї слави і виправдані на небесних судах. Змилуйся над нами. І коли ми споглядаємо на диво того, ким Ти нас створив, дай нам силу і можливість жити відповідно до того, ким ми є насправді? Бо просимо це в ім'я Ісуса, амінь.