Рятувальна місія перша

Рятувальна місія, частина перша

Матвія 1:1-17

Девід Стрейн

Різдво — це родинне свято. Коли ми були дітьми, кожного Різдва в нашому домі ми з братом вставали нестерпно рано. Зазвичай нас доводилося два чи три рази відправляти назад до ліжка, перш ніж нам нарешті дозволяли вийти зі своїх кімнат. А тоді ми всі спускалися вниз і снідали. Звісно, нам не дозволяли торкатися подарунків під ялинкою, доки ми не поїмо. Тож ми якомога швидше запихали в себе сніданок, весь час одним оком стежачи за подарунками під ялинкою, які на нас чекали, а потім починали розпаковувати їх, і вітальню накривала лавина обгорткового паперу. Потім у якийсь момент на порозі з'являвся мій дідусь із великою чорною торбою через плече — наш власний сімейний Санта-Клаус, — і ми натягали поверх піжам обов'язкові жахливі різдвяні светри. Усілякі солодощі з'їдали задовго до обіду, а іграшки витягали з коробок ще до того, як була готова наша різдвяна трапеза. Та й «обід» — зовсім не відповідна назва; аж ніяк не достатня. Це був бенкет, якого в нашому домі не побачиш жодного іншого дня року. Потім ми всі вмощувалися, ситі й щасливі — чи то ще ситіші й щасливіші! — послухати щорічне звернення королеви до народу, а пізніше того дня до нас заходили дядько й двоюрідний брат, які жили неподалік. А наступного дня, який у Британії називають Днем подарунків, збиралася решта родини, і починалися традиційні настільні ігри. У «Тривіал Персьют» чи «Табу» ми всі сміялися й говорили водночас, перекрикуючи одне одного, а мій батько намагався шахраювати, поки ніхто не дивився! То були золоті дні, які назавжди залишаться в моїй пам'яті як найщасливіші дні нашої родини.

Але, звісно, сімейні стосунки — складна річ. Чи не так? І часом втрати, напружені стосунки й та гілка родини, про яку ніхто ніколи не говорить, зовсім не так легко поховати під позірною різдвяною сентиментальністю, хоч би як ми старалися. Насправді часто саме на Різдво, коли всі кажуть, що ми маємо бути сповнені радості, наші душевні болі й родинні чвари завдають найбільшого болю. Чи не так? Виявляється, скільки б мішури й обгорткового паперу ми не використовували, для декого з нас Різдво має звичку оголювати невідворотно складний хаос нашого життя.

Сьогодні ввечері я хочу запросити вас разом зі мною відкрити Біблії на самому початку Нового Завіту. Ви знайдете примірники Біблії на лавах перед вами. Будь ласка, візьміть один і розгорніть разом зі мною Євангеліє від Матвія, перший розділ. Ми разом розглянемо перші сімнадцять віршів. Ви знайдете цей уривок на сторінці 807 у наших церковних Бібліях; сторінка 807. Якщо ви дуже швидко поглянете на нього разом зі мною, перш ніж ми прочитаємо його, то відразу помітите, наскільки жахливо нудні ці вірші. Захопливий спосіб розпочати розповідь про життя Ісуса Христа. Чи не так? Розповідь Матвія починається не так, як могла б починатися голлівудська епопея. Знаєте, якась захоплива сцена. Знаєте, автомобільна погоня і, можливо, кілька вибухів, щоб ми всі завмерли в напруженні. Погляньте, будь ласка, на перший вірш. Євангеліє від Матвія, перший розділ, перший вірш. Матвій починає так: «Родовід Ісуса Христа, сина Давидового, сина Авраамового. Авраам породив Ісака, а Ісак породив Якова, а Яків породив Юду та братів його». Далі йдуть шістнадцять віршів, і все, що ми маємо, — це перелік імен. Це родовід Ісуса Христа. І хоч нас це може не дуже зацікавити, для юдейських провідників першого століття, яким Матвій спочатку написав своє Євангеліє, це було надзвичайно важливо. Розумієте, для них те, з якої ви родини, — якими були ваші рідні, яка історія вашої родини, — свідчило про вас. Важило, чий ви син, чий онук і правнук, коли люди намагалися вирішити, що про вас думати. І з огляду на це можна було б сподіватися, що Матвій наведе блискучий родовід Ісуса — сповнений імен славетних людей, чиїм спадкоємцем Ісус, очевидно, є.

Та, як і в більшості наших родин на Різдво, правду кажучи, родина Ісуса не така вже й благополучна. Матвій, як ми побачимо, подає родовід Ісуса Христа — з усіма його вадами. Розумієте, Матвій хоче, щоб ми збагнули: Ісус прийшов у світ не для чистих, розумних, мудрих і добрих. Він прийшов не для родини з ідеальної листівки Нормана Роквелла. Він прийшов у зламаний світ, щоб стати Божим Спасителем для таких зіпсованих грішників, як я і ви. Тож за мить ми разом прочитаємо ці вірші. Хочу, щоб ви знали: попри те, що в них є чимало подробиць, які не надто захоплюють, Біблія говорить, що це все одно саме Боже Слово для нас. У ній також сказано, що ми ніколи не зрозуміємо їх належним чином, якщо Він нам не допоможе. Тож перш ніж читати їх, я попрошу вас на мить зупинитися разом зі мною, помолитися й попросити Бога допомогти нам зрозуміти Його Слово.

Помолімося разом.

О Господи, Твоє Слово тепер перед нами, і ми просимо Тебе допомогти нам не лише зрозуміти його, а й побачити правду про Ісуса та, підкорившись їй, зустрітися з Ним особисто й знайти в Ньому Спасителя, якого ми так відчайдушно потребуємо. Бо про це просимо в ім'я Ісуса. Амінь.

Євангеліє від Матвія, розділ 1, вірш 1. Це Слово Всемогутнього Бога:

Родовід Ісуса Христа, сина Давидового, сина Авраамового.

Авраам породив Ісака, Ісак породив Якова, Яків породив Юду та братів його, Юда породив Фареса та Зару від Тамари, Фарес породив Есрома, Есром породив Арама, Арам породив Амінадава, Амінадав породив Наасона, Наасон породив Салмона, Салмон породив Боаза від Рахави, Боаз породив Оведа від Рути, Овед породив Єссея, Єссей породив Давида-царя.

Давид був батьком Соломона від дружини Урії, Соломон — батьком Ровоама, Ровоам — батьком Авії, Авія — батьком Асафа, Асаф — батьком Йосафата, Йосафат — батьком Йорама, Йорам — батьком Уззії, Уззія — батьком Йотама, Йотам — батьком Ахаза, Ахаз — батьком Єзекії, Єзекія — батьком Манасії, Манасія — батьком Амоса, Амос — батьком Йосії, Йосія — батьком Єхонії та його братів під час переселення до Вавилону.

Після переселення до Вавилону Єхонія був батьком Салатиїла, Салатиїл — батьком Зоровавеля, Зоровавель — батьком Авіюда, Авіюд — батьком Еліякима, Еліяким — батьком Азора, Азор — батьком Садока, Садок — батьком Ахима, Ахим — батьком Еліуда, Еліуд — батьком Елеазара, Елеазар — батьком Маттана, Маттан — батьком Якова, Яків — батьком Йосипа, чоловіка Марії, від якої народився Ісус, що зветься Христос.

Отже, усіх поколінь від Авраама до Давида було чотирнадцять, від Давида до переселення до Вавилону — чотирнадцять поколінь, а від переселення до Вавилону до Христа — чотирнадцять поколінь.

Тож якщо ви подивитеся на уривок, який ми щойно прочитали разом, то відразу побачите, що він поділяється на три частини. Бачите? Згідно з віршем 17, у кожній частині — чотирнадцять поколінь. Це відразу показує нам, що Матвій не намагається подати вичерпний перелік усіх предків Ісуса. Він вибірковий, що, до речі, було цілком звичним для родоводів того часу. Він робить вибір, щоб донести до нас певну думку. І, як я сказав щойно, у переліку Матвія є дещо справді цікаве: якби ви чи я вибирали, кого включити до свого родоводу, то, мабуть, не згадали б божевільного дядька Луї чи навіжену тітку Мод, убивцю з сокирою. Чи не так? Ми викреслили б їх, як і всіх інших, хто кидав би тінь на наше добре ім’я. Але перелік Матвія — до речі, мені справді шкода, якщо у вас є тітка Мод! Я певен, що вона не божевільна вбивця з сокирою, але що маємо, те маємо! Перелік Матвія — це справжня збірна солянка. Чи не так? Тут і великі та гідні люди, і найгірші та найменш значущі.

І коли ми разом розглянемо цей перелік, я хочу звернути вашу увагу на три уроки, які, на мою думку, Матвій хоче, щоб ми засвоїли про Ісуса та значення Різдва. По-перше, ми побачимо, що дитина, народжена від діви у Віфлеємі, є нащадком і обітниць, і князів. Він — дитина обітниць і князів. По-друге, ми зауважимо, що Він також є нащадком повій і язичників. Дитина обітниць і князів є також нащадком повій і язичників. І нарешті, ми побачимо, що Він є нащадком збереження та провидіння.

Нащадок обітниць і князів

Отже, насамперед Ісус — дитина обітниць і царів. У вірші 2 Матвій пов’язує Ісуса з Авраамом, Ісааком і Яковом — патріархами Ізраїлю. Бог уклав із ними завіт і пообіцяв їм, що через нащадка Авраама благословення прийде до всього світу. У нащадкові Авраама благословляться всі народи землі. Такою була обітниця. І зверніть увагу: Матвій розповідає нам, що Ісус походить від Авраама через Якова, сина Юди, тож, коли ми доходимо до вірша 6, виявляємо, що серед прямих предків Ісуса є цар Давид! А Давид, як сказано у вірші 7, — батько царя Соломона. Отже, бачите, Ісус — не лише спадкоємець завітної обітниці, даної Авраамові. Він також нащадок царя Давида, якому Бог дав завітну обітницю — у Другій книзі Самуїла, розділ 7. У таких уривках, як дев’ятий розділ книги Ісаї, ми читаємо, що Бог проголошує: один із синів Давида сяде на його престолі й утвердить своє царство навіки. І саме це, хоче, щоб ми зрозуміли Матвій, і є Ісус. Призначений Богом спадкоємець завітної обітниці, який принесе благословення, обіцяні всьому світові й спочатку дані Авраамові. Він — великий Син великого Давида, який царюватиме у праведності, і царству якого не буде кінця.

А тепер, якби ви були юдеєм — а більшість перших читачів Матвія, ймовірно, були юдеями, — це твердження було б надзвичайним. Розумієте, що Матвій їм каже? У дитині, сповитій пелюшками й покладеній у ясла, нарешті прийшов їхній довгоочікуваний Месія. Він був сином Авраама й сином царського племені Юди, прямим спадкоємцем Давида, найвидатнішого царя Ізраїлю. А це, звісно, робить Ісуса справжнім своїм серед своїх, чи не так? Принаймні з юдейського погляду ця частина Його родоводу бездоганна. Ісус — дитина обітниць і царів.

Дитина розпусниць і язичників

Але зверніть увагу й на інший бік: Матвій так само чітко показує, що Ісус є нащадком блудниць і язичників. У третьому вірші він згадує язичницю Тамар, а в п'ятому — Рахав, яка була і язичницею, і блудницею. А її нащадок Вооз одружується з моавітянкою, не ізраїльтянкою, а саме з моавітянкою Рут. А в шостому вірші ми читаємо, що Давид був батьком Соломона «від дружини Урії». Це цікаво, адже Матвій не називає імені дружини Урії, Вірсавії. Чому він так робить? Можливо, тому, що Урія та Вірсавія були хеттеями, а не юдеями; вони були язичниками? Ні, адже Тамар, Рахав і Рут також були язичницями. Матвій не замовчує її ім'я через те, що соромиться її походження чи релігії. Тоді, можливо, тому, що вона була перелюбницею? Але Рахав була блудницею, тож очевидно, що Матвій не замовчує її ім'я через її моральне падіння. Найімовірніше, Матвій не називає її імені, щоб підкреслити ганьбу Давида, а не її. Давид був батьком Соломона «від дружини Урії». Матвій не щадить навіть великого Давида, не дає йому сховати рум'янець сорому. Чи не так? Він був перелюбником, який спав із дружиною іншого чоловіка, а потім наказав убити Урію.

І продовжуйте читати. Перелік негідників не закінчується. Серед царів, що походили від Давида, чимало вирізнялися своєю wickedness. Серед найгірших був Манасія, згаданий у вірші 10. Якщо хочете прочитати його історію, згодом можете відкрити 2 Царів 21. У вірші 9 цього розділу сказано: «Манасія звів свій народ на те, щоб чинити більше зла, ніж чинили ті народи, яких Господь вигубив перед Ізраїлевими синами». А у вірші 16 сказано, що Манасія «наповнив Єрусалим невинною кров’ю». Він був чудовиськом. Тож поряд із зображенням Ісуса як дитини обітниць і князів нам також потрібно бачити зображення того самого Ісуса як сина повій і язичників. Звісно, дехто з них стає чудовими свідченнями благодаті, а їхні історії — дивовижними оповідями про відкуплення й спасіння, трохи схожими на дві історії, які ми раніше почули від Домінік і Чейза про те, як Бог входить у саму гущу нашого гріха й зламаності та починає спасати нас Своєю благодаттю. Раав і Рут — саме такі приклади.

Він прийшов заради грішників

Але деякі з них також є розповідями про трагічне падіння від вірності до розпусти й гріха, як-от зв’язок Давида з Вірсавією та його вбивство Урії або розповідь про вбивство й ідолопоклонство Манасії. Отже, тепер, бачите, другий портрет, який змальовує Матвій, показує нам Ісуса як найбільшого чужинця. У Його родині чимало паршивих овець. Чи не так? Якщо перший портрет розповідає нам про Ісуса, обіцяного Месію, через Якого будуть благословенні народи, Божого помазаного Царя, який царюватиме на престолі Свого батька Давида, то другий портрет розповідає, яким Царем і Месією Він буде. І виявляється, що Ісус прийшов до нечистих і небажаних, до нечестивих і загиблих. Він прийшов не для того, щоб увінчати зразкові успіхи й суспільний поступ культурної еліти — великих і доброчесних. Ні, Він прийшов спасти Манасій і Рахав. Він прийшов до язичників і повій. «Я прийшов, — сказав Він, — покликати не праведних, а грішників».

Про що насправді Різдво? Насправді це не яскрава й бездоганна діснеївська історія про прекрасну маленьку родину та її чарівне немовля. Це радше розповідь про Божественну рятівну місію, заради якої народився Ісус; місію, яка, як далі пояснюватиме Євангеліє від Матвія, вимагала Його смерті для свого здійснення. Суть різдвяної звістки в тому, що всі ми — зіпсовані, зламані й винні люди. Правду кажучи, нам місце серед цієї галереї пройдисвітів. І Матвій каже, що Ісус народився саме для зіпсованих, зламаних і винних людей і за них помер. Хоч Він був справжньою дитиною Авраама й великим спадкоємцем престолу Давида, пам'ятаймо: Його відкинули, засудили й вигнали — не тому, що Він учинив щось погане, а тому, що це зробили ми. На хресті Він прийняв осуд і відкинення, на які заслуговую я і заслуговуєш ти, і віддав Себе, щоб ми могли отримати прощення. І в цьому справжнє диво різдвяної історії. Немовля з Вифлеєма — дитя обітниць і князів, а також дитя повій і язичників. А це означає, що Він — Спаситель для кожного з нас, хто Його потребує.

Дитя Провидіння і збереження

І нарешті зверніть увагу: Немовля з Вифлеєма — це дитя провидіння та збереження. Ви, мабуть, помітили, що вірші 2–6 ведуть нас від Авраама до царя Давида. А вірші 7–11 — від Давида до часу, коли внаслідок ворожого вторгнення народ було переселено до Вавилону. І тоді всьому світові справді здавалося, що рід Давида перервався. Тільки подумайте. Війна їх поглинає, вигнання до Вавилону віддаляє їх від рідної землі. Вони занурюються в язичницьку культуру. Тепер вони підкоряються язичницьким законам. І все ж Матвій розповідає, що одна невеличка родина зберігається завдяки дивовижному провидінню Бога. Вона наче тендітна нитка, яка не рветься попри все напруження, якого зазнає. Цю невеличку родину ведуть і захищають. Зрештою, під проводом їхнього предка Зоровавеля вони повертаються з вавилонського полону. Вони знову оселяються в Юдеї, а потім майже зникають із політичного й культурного життя. Марія та Йосип належать до останніх нащадків роду Давида, який тепер опинився в безвісті. На час народження Ісуса в них не було нічого особливого, нічого вартого уваги. Безперечно, у них захопливе родовідне дерево, але від славних часів їм не залишилося жодної сімейної реліквії.

І все ж, якщо ви подивитеся на вірш 16, побачите, що саме в цій звичайній маленькій родині народився той, кого називають «Христос». Бачите цей вислів? Христос — це не ім’я, а титул. Це грецький відповідник слова «Месія». І ось у чому суть. Цікаво, чи ви це помічаєте. Коли хвилі війни накочувалися на цю маленьку родину, вона все ж вистояла й була збережена Божим провидінням. Коли здавалося, що вона може зникнути, розчинившись у плавильному казані вигнання, її все ж оберігали й підтримували. Аж ось настала ніч, коли Діва народила дитину, сповила її та поклала в ясла, бо в заїзді не було місця для Нього. Тієї ночі, схований від очей у непримітній стайні у Віфлеємі, Бог дотримав Своїх обітниць. Тієї ночі Він виконав Свої давні слова.

Ісус, чиє народження ми святкуємо, народився як дитина обітниць, народився як спадкоємець князів, народився, щоб рятувати не великих і добрих, а грішників і винних. І коли ви починаєте довіряти Йому, ви справді можете бути певні, що Він виконає Свої обітниці, що Він справді простить вас, очистить і врятує, адже Його власна історія, історія Його родини, є переконливим доказом того, що коли Бог дає обітницю, Він завжди, завжди її виконує. Він — дитя провидіння й збереження. Його власне родовідне дерево, Його власне народження свідчать про те, що Бог завжди дотримується Свого Слова, завжди вірний у виконанні обітниці. Тож ви можете покластися на Його Слово, коли Він пропонує вам спасіння. Варто вам лише довіритися Йому — і Він урятує. Як каже Павло в 1 Солунян 1:10: «Ісуса, Який визволяє нас від майбутнього гніву». Почувши цю обітницю, ви справді можете покластися на Його Слово. Ісус — Спаситель від Бога, Який прийшов як для своїх, так і для чужих, — для тих, хто має бездоганне походження й високий статус, і для тих, чиє минуле є джерелом сорому; чий теперішній стан може бути безладним. Ваше походження, ваша родина, ваше минуле, ваші теперішні помилки, ваша провина, ваша негідність — ніщо з цього не стає на заваді Божій обітниці в Євангелії. Ісус справді може врятувати вас. Справді може.

Новий початок

І перш ніж ми завершимо, погляньте ще раз на цікаву подробицю, яку ми помітили на початку, у 17-му вірші. Матвій зазначає, що ця ретельно підібрана генеалогія складається саме з трьох груп по чотирнадцять поколінь у кожній. Ви, можливо, знаєте, що числа в єврейській літературі часто мали символічне значення. А число «сім» зокрема використовували стосовно Бога та Його діл. Отже, тут маємо шість поколінь по сім, а Ісус тепер стоїть на чолі сьомого покоління. Покоління духовних дітей — народжених від Бога через віру в Нього. Розумієте, з приходом Ісуса Бог чинив щось нове. Він започатковував нове. І саме це Він пропонує вам сьогодні ввечері. Можливо, ви цього не усвідомлюєте, але вас потрібно визволити. Саме це Він і пропонує. Біблія каже, що вас потрібно визволити. І мене теж. Ми грішники, і Ісус має те визволення, якого ми потребуємо. Якщо ви покладетеся на Нього, Він увійде у ваше життя і оновить вас. Він розпочне місію визволення на все життя, для якої Його було послано. Цікаво, чи зробите ви це сьогодні ввечері. Покладіться на Ісуса Христа й почніть відкривати для себе, що Бог дотримується Своїх обітниць, визволяючи вас від вини за гріх і від влади гріха, і почніть дивовижну працю, через яку Він робить вас новими.

Ісус — дитя обітниць і князів. Він — дитя повій і язичників. Він — дитя збереження й провидіння. Він саме той Спаситель, якого ми потребуємо. Чи не звернетеся ви до Нього з вірою? Помолімося разом.

Господи, дякуємо Тобі за Ісуса, Який є саме тим Спасителем, Якого ми потребуємо, — досконалим Визволителем для великих і добрих, а також для найнижчих і найменших. Допоможи нам, допоможи всім нам побачити, наскільки сильно ми потребуємо Його сьогодні ввечері. Дякуємо Тобі за почуті нами історії про спасіння; за нагадування, що Ісус — Той, Хто рятує нас від гніву, який має прийти. Просимо, допоможи нам схилити коліна перед Царем Ісусом, прийти й довіритися Йому, відвернутися від самовпевненості та гордості й волати до Нього, що ми заблукали, зламані й винні та потребуємо, щоб Він урятував нас. І коли ми це зробимо, прийди до нас, увірвися в наше життя й онови нас. В ім’я Ісуса молимося. Амінь.