Сила молитви

Від Ґейба Флюрера

Коли ви сідаєте, будь ласка, відкрийте свої Біблії на книгу Якова, розділ 5, і ви знайдете це на сторінці 1013, якщо користуєтеся Біблією з лавки. Перед тим, як ми прочитаємо цей уривок, я хочу зробити один зауваження щодо минулотижневого проповіді. Я не використовую тут рукопису, і один із підводних каменів такого способу проповідування полягає в тому, що можна пропустити те, що хотів сказати. І тому я зробив велику помилку минулого тижня. Проповідники роблять помилки, я роблю їх багато, і одна з них стосувалася того, що наше сповідання віри, Вестмінстерський розділ 22, пояснює, що законні обітниці – ми говорили про обітниці минулого тижня в Якова 5 – законні обітниці є частиною релігійного поклоніння. І потім є сім параграфів про законні обітниці та клятви. Тож те, що я хочу зробити ясним, це те, що бувають випадки, коли це законно, згідно зі Писанням, приймати обітниці та клятви – складання присяги на державну посаду, виголошення шлюбних обітниць, обітниць членства. Про що Яків попереджав, це використання клятв чи обітниць як свого роду фальшивої мови, щоб підкріпити те, що ми вже знаємо як фальшиву мову. Тож я хотів зробити це швидке виправлення. Будь ласка, пробачте мене за те, що не зробив це більш зрозумілим минулого тижня.

Якова 5; ми будемо вивчати вірші 13-18 цього вечора. Перед тим, як ми почуємо Слово Боже, давайте підійдемо до Нього в молитві.

Наш Отець, ми є тими цього вечора, хто має той непотрібний біль, про який ми щойно співали, і хто втратив мир заради турбот, які Ти ніколи не призначав нам нести. І тому цього вечора ми просимо, щоб Ти звернув наш погляд на Іісуса, щоб ми побачили силу молитви. Ти більш могутній, ніж ми можемо собі навіть уявити. Тож допоможи нам. Допоможи нам пізнати цю силу. Покажи нам Христа, джерело нашої сили, Святим Духом сьогодні ввечері. Ми молимося в ім'я Іісуса, амінь.

Якова 5, починаючи з вірша 13. Це Святе, натхненне і тому непогрішне Слово Боже:

Чи хтось серед вас страждає? Нехай молиться. Чи хтось радіє? Нехай співає хвалу. Чи хтось серед вас хворий? Нехай покличе старших церкви, і нехай вони помоляться над ним, помазавши його оливою в ім'я Господа. І молитва віри вилікує хворого, і Господь підніме його. І якщо він вчинив гріхи, вони будуть прощені. Тому зізнавайтесь один одному в гріхах своїх і моліться один за одного, щоб ви були зцілені. Молитва праведного має велику силу, коли вона діє. Ілія був людиною з природою, подібною до нашої, і він молився пристрасно, щоб не було дощу, і протягом трьох років і шести місяців не було дощу на землі. Потім він помолився знову, і небо дало дощ, і земля принесла плід.

В'яне трава, падають квіти, але Слово живого Бога буде стояти навіки і навіки. Амінь.

Ну, нам випала нагода побачити одну з трьох найкращих вистав школи «Day School», а саме «Barnyard Praise» дитячого садка! Це було щось нове для нас. І просто до речі, дякую, Гері та співробітникам, усім працівникам дитячого садка. Це справді дивовижне служіння нашої церкви, і ми з Каллі тільки що говорили про це й переконались, що дитячий садок неймовірно прекрасний після перегляду цієї вистави. Назва звучить весело й дитяче, але там було дуже багато доброї теології. І я серйозно не намагаюсь виділити мою донечку, але її виступ – я пишаюсь татом! Ми дійшли до її виступу й я не мав уявлення, що вона скаже. Я не чув, як вона репетирувала це чи щось подібне. І вона дійшла до свого виступу й ось що вона сказала. «Коли ми починаємо щось нове, ми повинні молитися. Бог хоче, щоб ми говорили з Ним про все.» Це була її репліка у виставі. І коли я сидів і слухав її, я подумав собі: «Ну ти просто випередила мою неділю вечірню проповідь, доню!» «Коли ми починаємо щось нове, ми повинні молитися. І Бог хоче, щоб ми говорили з Ним про все.»

Саме цьому присвячено цей уривок сьогодні ввечері, коли Яків завершує своє послання. Він повертається до розділу 4, вірша 8: «Бог дає благодать смиренним, але противиться гордим». І відтоді Яків розкриває для нас: «Що означає вести смиренне, залежне життя?» Він окреслює його контури, бо це справжня ознака людини зі справжньою вірою, що була головною темою цього послання – справжня віра. І коли Яків завершує своє послання, він каже нам, що одна з головних ознак людини зі справжньою вірою полягає в тому, що вона веде смиренне, залежне життя молитви. І ось питання, яке я мав собі поставити, готуючись цього тижня: «Чи вірю я в силу молитви?» Чи втратили ми віру в те, що, як свідчить стара наклейка на бампері, «Молитва змінює речі». Тепер, як добрі реформовані люди, ми хочемо дещо підкоригувати в цьому твердженні, але давайте будемо чіткими. Зміст цього твердження є істинним згідно зі Святим Писаним. Чи віримо ми в це?

І Яків хоче допомогти нам повернути нашу впевненість у силі молитви цього вечора. Він зробить це для нас під двома заголовками. У віршах 13-16 – умови дієвої молитви; 13-16 – умови дієвої молитви. А потім у віршах 17 і 18 – приклад дієвої молитви. І головна думка, яку дає нам Яків цього вечора, полягає в окресленні умов дієвої молитви шляхом надання приклада дієвої молитви. Отже, це наші заголовки і це зміст того, що каже Яків.

Умови дієвої молитви

Погляньте зі мною назад на вірші 13-16. «Чи хтось серед вас страждає? Нехай молиться. Чи хтось радіє? Нехай співає хвалу. Чи хтось серед вас хворий? Нехай він покличе старших Церкви, і нехай вони помоляться над ним, помазавши його оливою в ім'я Господнє. І молитва віри вилікує хворого, і Господь підніме його. І якщо він вчинив гріхи, вони будуть прощені. Тому сповідуйте один одному свої гріхи і моліться один за одного, щоб ви були зцілені.» Яків дає нам три «С» як умови для дієвої молитви. Перша — спільнота; це вірші 13 і 14. Спільнота. Це одна з умов дієвої молитви. І він робить це представницьки. Помітьте, що він робить. Він каже, що є різні обставини, у яких ми знаходимося. Речі йдуть добре, ми хворі, або ми сумуємо, страждаємо, що б це не було. Він каже, що де б ви не знаходилися, у яких би обставинах не були — моліться.

І помітьте його відступ. Одна з форм молитви, про яку він буде говорити, — це хвала. І він каже: «Якщо у вас усе добре, якщо речі йдуть добре — співайте!» Тепер перше, що ми скажемо, особливо ми чоловіки, це: «Ну я не знаю, як співати». І дозвольте мені приєднатися до лав. Я теж не дуже вмію співати, але я люблю співати. І одне з того, що ми повинні робити, особливо якщо в нашому житті все добре, це співати. І знову ж таки, ви можете бути жахливими, і тому є такий вірш: «Видавайте радісний шум Господеві!» І це нормально! І тому Яків каже, якщо все добре, робіть це. Але в інших обставинах також, незалежно від того, що відбувається, ми повинні бути людьми молитви.

І потім він наводить цей вірш, який викликає стільки суперечок у віршах 14 і 15. «Якщо хтось хворіє, нехай вони покличуть старійшин, нехай старійшини помажуть їх оливою, і ця молитва врятує цю людину.» Гаразд, ми будемо говорити про все це за хвилину. Давайте звернемо увагу на кілька деталей. Один із коментарів, який мені подобався читати протягом цієї серії, написаний людиною на ім'я Ден Доріані. І Ден був професором у семінарії Covenant, нашій деномінаційній семінарії. Він був рукоположеним пастором PCA протягом багатьох років. І у нього є ця дивовижна історія у своєму коментарі до цього уривка про людину в його церкві, яка була зцілена від дуже серйозної вірусної інфекції серця. Ця людина була діагностована з цим вірусом у своєму серці, він повинен був померти протягом кількох місяців, і Доріані зауважує, що як тільки він отримав цей стан, він прочитав цей вірш і покликав старійшин церкви і сказав: «Чи можете ви прийти і помазати мене оливою і помолитися?» І Доріані сказав: «Ну, ми ніколи не робили нічого подібного раніше! І тому в доброму пресвітеріанському стилі ми взяли шість тижнів, щоб вивчити це питання, і сподівалися, що він не помре!» І коли вони вивчали і працювали над тим, що робити, вони дійшли висновку: «Давайте підемо і зробимо це.» Отже Доріані потім розповідає, що сталося. Він сказав: «Ми прийшли до будинку цієї людини, помазали його оливою, і» я цитую, «як тільки ми почали молитися, я відчув перевалююче відчуття, що Бог у цей момент зцілював мого друга. Мої руки відчували те, що я можу описати тільки як удари вогню, що протікали через них. Коли я схопив плече мого друга, тепло і енергія горіли в моїй руці. Я знав, що Бог зцілював його.»

Тепер, мова може робити нас незручними, як заморожені вибрані, але давайте будемо чіткими, Писання робить для нас надзвичайно зрозумілим, що молитва може бути ефективною, якщо Бог так бажає, для зцілення людей. І це не поодинокий випадок. Я чув одного разу виступаючого на конференції, який став християнином тому, що його дружина була діагностована з раком мозку. Цей виступаючий мав три ступені Гарварда, блискучий вчений; його чоловік отримав діагноз із шестимісячним терміном життя, вони ніколи не були в церкві, вони зайшли до харизматичної, п'ятидесятницької церкви, руки були покладені на нього, він був зцілений – це було п'ятнадцять років тому. Такі речі, такі випадки – і до речі, всі вони, про які я читав, мали однакові ознаки. Ті спалахи вогню; це тепло та енергія, що проходять через чиїсь руки.

Тепер Доріан продовжує пояснювати, що це не відбувалося кожного разу, коли вони помащували когось оливою та молилися за нього. Це відбулося в цьому випадку! І те, що Яків говорить нам, дуже чітке. Він говорить, що коли ми знаходимося в таких ситуаціях, ми повинні кликати старших, щоб вони молилися з нами як представниками спільноти, в якій ми знаходимося. Як старші церкви, як ті, хто представляє нас, ось про що він говорить тут.

Моліться з упевненістю

І потім він каже нам, що нам потрібно молитися з упевненістю; не тільки в спільноті, але з упевненістю. Вірш 15 – «і молитва віри вилікує того, хто хворіє». Тепер велика плутанина існує навколо цього вірша. З одного боку, є люди, які кажуть: «Дивіться, якщо ви не зцілились, це тому, що у вас недостатньо віри». Одна з найсумніших речей для мене як служителя – відвідувати людину, яка, можливо, не має такого ж теологічного розуміння, як ми. І мені доводилось чути, як люди на лікарняних ліжках казали мені таке: «Ви знаєте, пастор, проблема в тому, що у мене недостатньо віри, і тому Бог мене не зцілює». Ну, дві речі мають рішуче спростувати це. По-перше – Павло. Він сказав: «Тричі я просив Господа видалити цей терн, і Він не схотів». Отже, навіть Павло не був зцілений. По-друге – зрештою, всі зцілення закінчуються, доки Ісус не повернеться. Ми всі помремо. Тож можуть бути деякі зцілення, але вони часткові й тимчасові, доки не відбудеться остаточне зцілення, коли ми підемо бути з Ісусом. Тож це з одного боку.

Бог є Суверенним у Зціленні

Ми хочемо уникнути забобонної довіри до помазання оливою – і ми не дуже впевнені, що воно означає; коментатори лаються навколо цього. Чи означає воно Святого Духа? Чи є частиною якогось ритуалу? Ми не знаємо! Ми повинні слухатися і робити це. Я знав реформатських пасторів, які помащували людей оливою, серед яких був і Ден Доріані та інші. Але чого ми хочемо уникнути, так це дивитися на це як на якесь магічне зілля чи формулу для зцілення. Бог є суверенним у зціленні. Він обирає, коли і кого Він буде зцілювати. І Він може зцілити, взявши людину додому. Тож це одна помилка, якої слід уникати.

Але, з іншого боку, ми не можемо бути скептиками. Ми не можемо бути тими, хто підходить до цього з таким видом відсутності віри – ми не називаємо це вірою; це відсутність віри. Там сказано: «Я майже впевнений, що Бог не буде діяти, але я все одно кину молитву». Безвірна молитва не з’єднає нас із силою Бога. Про це нам сказав Яків ще в першому розділі.

Фізичне чи духовне зцілення?

Тож ось питання. Чи переконані ми достатньо в Його силі, щоб молитися з упевненістю? Ось у чому тут питання для нас! Це питання наших сердець. Чи переконані ми достатньо в Його силі, щоб молитися з упевненістю і при цьому довіряти Йому робити речі в Його час, як Йому подобається? Ось чого Він закликає нас робити тут. І Він використовує цей вислів: «І молитва віри врятує того, хто хворий». Тепер цікаво, яке слово використовує тут Яків. Воно може означати або духовне спасіння, або фізичне зцілення. І ми хочемо запитати Якова: «Що саме?» Я думаю, він би сказав нам: «Так!» Бо всі терміни, що стосуються спасіння та «підняти його», всі ці терміни є двозначними в цьому тексті, що можуть означати фізичне чи духовне зцілення.

Але для Якова головний фокус – це наше останнє «С» – зізнання. Він каже, що Господь може підняти цю людину із ліжка хворого, але потім решта Його часу зосереджена на прощенні гріхів. Вірш 15: «Якщо він вчинив гріхи, він буде прощений». Вірш 16: «Тому зізнавайтесь один одному в гріхах ваших, і ви будете зцілені». Знову ця двозначність! Чи то фізичне, чи то духовне зцілення? Яків каже: «І те, і інше!» І його фокус ось у чому. Він каже, що іноді ви можете бути фізично зцілені, але якщо ви молитесь з упевненістю в спільноті та займаєтесь зізнанням, ви знайдете духовне зцілення завжди. Ви будете прощені, каже він.

Свобода, що супроводжує богобоязне зізнання

І що це означає зізнаватися у своїх гріхах один одному? Знову ж таки, тут є той самий наголос на спільноті. Ну, одне те, що це не означає. Я бачив, як це робили на зборах християн. Я бачив, як один пастор зробив це одного разу, коли залишав церкву. Він почав називати жінок на ім'я, яких він бажав. Гаразд? Це зовсім не є фокусом цього вірша. Якщо ви боретеся зі спокусою, дозвольте мені закликати вас взяти це до Господа наодинці, тому що це особиста гріх. Є публічні гріхи, які потрібно визнавати публічно. Але те, про що говорить Яків тут, набагато простіше, ніж усе це. Він каже, що є свобода, яка приходить, коли ми розвантажуємо себе один одному. І наші церкви мають бути такими місцями, де це безпечно робити. Він багато говорив нам про це, чи не так – де це безпечно робити, тому що це один із засобів, які Бог використовує, щоб принести свободу в наше життя.

І чи не правда це? Якщо ви вже певний час є християнином, ви знаєте, що це правда. Якщо щось вас турбує і у вас є добрий християнський друг, якому ви можете відкритися і розповісти про свій гріх, це майже миттєво приносить зцілення. Тому Яків запрошує нас уявити собі спільноту віруючих, де таке відбувається регулярно – взаємна відповідальність, взаємне сповідання гріхів один одному, щоб ми могли знайти зцілення для наших душ. І тому Яків обіцяє нам, що ми знайдемо прощення таким чином, не тому, що ми сповідаємося один одному, а тому, що коли ми робимо це, і ми зробили це спочатку перед Господом, і робимо це один з одним, і заохочуємо один одного у вірі в Христа, це приносить зцілення. Чи потрібно вам зробити це? Я знаю, що у моєму власному житті, відразу після того, як я став християнином, у мене був дорогий друг, який також навернувся приблизно в той же час. Ми були браттями по братству в коледжі, він став навіть моїм найкращим другом на моїй весіллі, і ми досі близькі друзі. Він був одним із тих хлопців, до яких я міг піти, і до цього дня ми можемо подзвонити один одному і зізнатися один одному, що відбувається в нашому житті – гріхи, з якими ми боремося. Яків каже, що саме це ми повинні робити один з одним.

Чи Відчули Ви Прощення і Милість Бога?

І одне із запитань, яке ми маємо собі поставити, звучить так: «Чи є це місце, де це можна зробити?» Це повертає нас до того, про що ми говорили минулого тижня – бути щирими; зняти цю маску. Або коли ми сповідаємося один одному, перша реакція не повинна бути гріховним осудженням, а більше нагадувати свободу, коли ми говоримо: «І я теж! Дай мені допомогти тобі знайти свободу від цього гріха, з яким ти борешся.» І знову ж таки, це стосується лише спільноти віруючих, які справді відчули Божу прощення і благодать. Ти не можеш дати те, чого не маєш. Передумова тут така, що ті, до кого це приходить і хто це робить, – це ті, хто відчув Божу благодать і Його прощення у своєму серці. Чи відчули ми? І одне із того, що робить нас жорсткими, осудливими і немилосердними, – це те, що ми забули те, що ми щойно співали – «Викуплений! Як я люблю це проголошувати! Викуплений кров'ю Агнця! Його дитя, і назавжди я є.» Той, у кого це глибоко засіло в душі, буде дуже милосердною людиною; це буде той, хто, коли ти прийдеш і сповідаєшся йому, не буде дивитися на тебе зверхньо, а скаже: «Давайте помолимося. І Бог так добрий, що Він може допомогти нам у цій ситуації.» Така впевненість потрібна нам за словами Якова. Це відбудеться, коли ми відчуємо Божу прощення і благодать.

Наша праведність у Христі

Отже, спільнота, впевненість і сповідь. А потім Яків завершує там у вірші 16: «Молитва праведної людини має велику силу, коли вона діє.» Це своєрідна підсумкова обітниця, що вводить його останній пункт тут. І це обітниця, яку ми повинні пам’ятати! Можливо, ми навіть молилися цій обітниці до Господа, якщо виросли в церкві? Я впевнений, що ви чули це. Але якщо це нове для вас, ось обітниця, дуже просто. Ну, ви скажете: «Ну, я не праведна людина.» І я теж. Але в Христі ми є праведними, і тому ми можемо мати впевненість, коли молимося, що Бог почує. Усе це покликано викликати, імплантувати, дати нам більше впевненості в молитві. Тому Яків дає нам цю обітницю.

Приклад дієвої молитви

Але подивіться зі мною на іншому місці на приклад дієвої молитви. Ось що він говорить. «Ілія був людиною з такою ж природою, як і наша, і він молився палко, щоб не було дощу, і протягом трьох років і шести місяців не було дощу на землі. Потім він знову помолився, і небо дало дощ, і земля принесла плід.» Отже, ось приклад. Зверніть увагу, як Яків вводить його. Це другий старозавітний персонаж, на якого він звертає нашу увагу. Минулого тижня це був Йов. Цього тижня це Ілія, великий пророк; своєрідний пророк, якого новозавітні письменники підносять як приклад пророків. Але чи ви бачили, як він вів його до нас? «Людина з такою ж природою, як і наша.» Чому він робить це? Ілія був шанований древніми євреями. Яків був древнім євреєм, тому ми очікували б більш пишного вступу – «Великий і піднесений пророк Ілія,» щось подібне до цього. Він каже: «Людина з такою ж природою, як і наша.» Чому? Щоб нагадати нам, що в цьому надприродному відповіді на молитву, яку Ілія отримав, він був нічим не відмінний від вас і мене. Іншими словами, Яків каже, що така сила в молитві, яку Ілія відчув.

І давайте повернемось до того випадку в 1 Царів. Ілля молився і він розповідає нам, що трапилось. Хід природи був змінений. Тепер я не знаю, як щодо вас, але якби я отримав таку відповідь на молитву, це б підняло мою віру! Особливо після нашого погодного тривоги цього ранку, я думаю, багато хто з нас хотів би мати силу Іллі, щоб видалити торнадо та сильні грози із центрального Міссісіпі! Але саме це трапляється. Він молиться, щоб не було дощу. Ніякого пояснення; ніякого природного пояснення. Тільки надприродне пояснення, що Бог відповів на молитву цього великого пророка. І Яків каже: «Так, але». Ця сила доступна всім нам. Людина з такою ж природою, як наша. Ви і я можемо мати впевненість, коли молимося, що ця сила доступна нам. Мені потрібне таке заохочення від Слова. Мені потрібно знати, що Бог всемогутній. Мені потрібно знати, коли я розчарований і не бачу відповідей на молитву, що такі надприродні відповіді на молитву, які відчув Ілля, все ще можливі. Знову і знову Яків каже, що вони можливі.

Але коли ми читаємо про Іллю, це також нагадує нам про те, що сказав Ісус. Ви пам'ятаєте, що Він сказав у Євангелії від Матвія 12? Він сказав: «Більший від Іллі тут». І це приводить нас до серця Євангелії, коли ми читаємо про Іллю як приклад молитви, тому що це повертає нас до того останнього твердження у вірші 16. Питання, яке ми всі повинні поставити собі, — «Хто є праведний чоловік?», і Ісус говорить нам, що Він більший від Іллі. І це зосереджує нашу увагу на Ісусі як на єдиному, більшим від Іллі, як на єдиній по-справжньому праведній людині, яка коли-небудь жила — досконало праведній, досконало послушній закону Свого Отця. І це також приводить нас до центру молитвенного життя Спасителя. Усі пророки, яких Ілля є представником, були ревними воїнами молитви, і вони вказували нам на Ісуса. І тому, коли ми читаємо про життя Спасителя, ми читаємо такі речі, як «А Симон та ті, що були з ним, поспішили за Ним.» (Марка 1:36, UBIO) Це було Його звичаєм. Тепер я не кажу, що вам потрібно встановити свій будильник на третю годину ранку завтра і встати на молитву. Не погана ідея, але це не суть вірша. Суть вірша в тому, щоб показати нам ревність і відданість Спасителя волі Свого Отця.

Молитва Христа в агонії

І вершиною Його молитвенного життя, звичайно, є Гефсимания. Де ми знаходимо Його? Давайте підемо до того саду і знайдемо безгрішного Спасителя світу, Бога-Людину, у ніч перед Його стратою, що просить Своїх найкращих друзів молитися за Нього. Скільки з нас сказали один одному цього ранку: «Помоліться за мене! У мене це на тарілці; у мене те на тарілці». І ми любимо молитися один за одного; я знаю, ми так чудово пережили це останнім часом, і все час, коли ми були тут. Але Ісус просить про це, і що трапиться з Його друзями – вони втікають. І коли ми знаходимо Спасителя в Гефсиманії, ми не знаходимо Його просто виголошуючим приємні молитви до Свого Отця. Ми знаходимо Його у такій агонії та скорботі, що виникає медичний стан, коли лопаються Його капіляри і Він починає потіти, як сказано у тексті, ніби великими краплями крові. Агонія у молитві! А про що Він молиться? «Отче, якщо можливо, нехай ця чаша мине мене». Яка чаша? Чаша, окреслена у пророків. Чаша гніву Божого. Чаша гніву Божого за всю нашу безмолитвенність, за всю нашу гордість, за все наше відмовлення залежати від Бога, за все наше потрясіння кулаком перед Ним. І Ісус говорить: «Якщо можливо, нехай це мине». І все ж як Він закінчує молитву? «Проте не моя воля хай буде виконана, а Твоя». Це повертається саме до того, що Яків навчав нас. Ісус показує нам це так досконало. Він має молитву віри. «Я знаю, що Ти можеш зробити це, Бога. Я знаю, що Ти можеш відняти від мене чашу. Проте не моя воля, а Твоя, Отче».

Чому Він Молився Так?

І це викликає інше важливе питання – Чому Він молився таким чином? Чому наш Спаситель проливав великі краплі крові в саду? Чому Він молився так? І відповідь – за нас. Він знав наші імена, коли йшов на той хрест. Він знав, що страждання, які Він переживав, були не за Його гріх. Він не вчинив жодного гріха; ніякої лукавості не було знайдено в Його устах. Він був досконалим; непорочним Агнцем Божим. І все ж усі наші гріхи були представлені в тому келиху, і Він став на коліна та молився так, як молився за тебе та за мене. Він молився замість нас. І найкраща новина – хрест не зупинив цю молитву. Ісус не перестав молитися за нас. Автор Євреїв викладає це так: «Він завжди живе, щоб здійснювати заступництво за нас».

Чи потрібне тобі сьогодні заохочення, що твої молитви дійшли вище стелі? Яків розповідає нам на прикладі Іллі, що приводить нас до Христа, що не тільки твої молитви дійшли вище стелі; вони завжди досягають вище стелі. Насправді, вони доходять аж до неба, де Ісус перебуває праворуч від Отця, заступаючись назавжди. Це добра новина для людей, подібних до нас, бо коли я молюсь, я думаю, що коли більшість із нас молиться, то так багато «мене» в наших молитвах. Ми ніби здійснюємо модель ACTS – адорація, сповідь, подяка, прохання. Правильно? Ми всі чули про це, якщо ви були в недільної школі чи виросли в церкві. Більшість із нас це якраз під час частини ACT. Адорація – «Боже, Ти – чудовий». Сповідь – «Я грішу. Дякую за те, що Ти робиш. Тепер дозволь мені розповісти Тобі, що мені потрібно». Ось як часто відбуваються мої молитви. Хіба не заспокійливо знати, що при всій нашій гріховності, всі ми зв’язані цими молитвами, що це стирається кров’ю Ісуса?

І Він, як вірний первосвященик Старого Завіту, бере фіміам наших молитов, який не став смородом у ніздрях нашого Бога, а став приємним ароматом на виконання пророцтва Ісаї про те, що молитви будуть підноситися як ароматы з усього світу. Ісус бере всі наші егоїстичні, всі наші неправильно спрямовані, всі наші безвірні молитви та робить їх приємними перед небесним Батьком, щоб ви та я могли знати, що ця молитва була почута і буде відповідна згідно з досконалою волею Бога. Не втрачайте віру в молитві. Саме це говорить нам Яків. Саме це говорить нам Ісус на колінах у Гефсиманському саду: «Я молився за тебе, Петре, щоб твоя віра не згасла». І Він молиться за всіх нас зараз. Коли вам потрібен хтось, хто помолиться за вас, о, запитайте будь-кого тут. Але запитайте Ісуса. Підійдіть до Нього. Він помолиться за нас.

Моліться Коли і Де Завгодно!

Дозвольте мені закінчити, давши нам чотири речі про те, як робити це у реальному світі. Як ми здійснюємо це залежне життя молитви? Перше, моліться коли і де завгодно – по дорозі до школи, по дорозі на роботу, під час прогулянки до класу, під час миття посуду, під час перебування в офісі, під час перебування на мисливському стенді, під час прання білизни. Що б це не було, моліться скрізь і коли завгодно. Якщо ви їдете в машині по трасі, тримайте очі відкритими, але моліться!

Зосередьтесь на Ісусі!

Друга річ – не зосереджуйтесь на тривалості ваших молитов; зосередьтесь на Тому, до Кого ви молитесь. Сатана хоче використовувати цю стратегію. Якщо ви молитесь лише кілька хвилин, він каже: «Дивись, яка слабка молитва у тебе!» Мені потрібно молитися більше; нам усім потрібно молитися більше. Як тільки він змушує нас зосереджитися на цьому, він відводить наші очі від Іісуса. Ось на чому має бути зосереджена наша молитва, а не на тому, як довго ми її здійснюємо. І дозвольте мені сказати ось що. Молитва може стати чимось на зразок закоханості в людину – години летять. Це може статися з нами в наших відносинах з Іісусом, але починається з того, що ми не зосереджуємось на нашому часі, на нашому годиннику. «Скільки я вже займаюсь цим?» А навпаки, «Скільки я вилив Йому? Скільки я зосереджувався на Ньому? Скільки я відчув, що провів час з Другом, найкращим з друзів, Спасителем грішників, як я?»

Моліться, коли не хочете!

Третя річ – моліться, коли не хочете! Моліться, коли не хочете. І ви скажете: «Це лицемірство». Ні, мої друзі, це не лицемірство; це смирення. Знову диявол каже: «Дивись, ти лицемір. Ти не відчуваєш цього. Ти не відчуваєш близькості до Іісуса. Твоє серце не в цьому, тому припини молитися». Іісус каже, що віра краще за почуття. Коли вам не хочеться, моліться. Або, як коли я став християнином, один старий пастор дав мені Біблію і написав на початку: «Коли найважче молитися, молись найрішучіше». Коли найважче молитися, моліться найрішучіше. Це не лицемірство, це смирення. Це означає сказати: «Боже, я не відчуваю цього, але я довіряю Тобі. Я вірю, що Ти почуєш мене». Моліться, коли не хочете.

Моліться зі сподіванням!

Останнє – моліться сподіваючись! Про це говорить нам Яків. Моліться сподіваючись. Якщо ви хочете, щоб старійшини прийшли і помазали вас оливою, зателефонуйте їм. Вибачте, що я тільки що залучив старійшин у сесії для цього, але якщо Яків говорить про це, нам слід робити це! Це діє, згідно з тим, що розповідає нам Яків, якщо Бог обирає. Моліться сподіваючись – це головне. Не покладайте свою надію на оливою чи старійшин; покладайте свою надію на Христа і моліться, знаючи, що Він може діяти. Чи віримо ми в це? Як церква, як окремі особистості, це те, що потрібно сьогодні, друзі. Ми повинні бути такою конгрегацією і такими особистостями, які радісно усвідомлюють, що Бог відповідає на молитви і може робити надприродні речі через одну людину, що молиться. Одну людину! Історія церкви буквально сповнена прикладами однієї людини, що молиться, і все змінюється.

Одним з моїх улюблених є Георг Мюллер з Бристолю. Так званий «батько сиріт». Він жив з 1803 по 1898 рік. Він жив більшу частину 19 століття. Він навернувся у свої 20-ті роки і протягом усього свого життя, рано після того, як став християнином, перш за все він переконався в кальвінізмі і сказав, що це революціонізувало його молитовне життя, коли він переконався, що реформованій вірі є правильним читанням Писання. І після цього він поставив собі за мету вести щоденник. Він заснував дитячі будинки і сказав: «Я веду щоденник відповідей на молитви, щоб показати тим, хто ще не вірить у Євангеліє, що є Бог на небі і Він відповідає на молитви». Таким чином, він мав євангелізаційну та апологетичну, захист віри, мету для ведення цих молитовних щоденників, усі з яких сьогодні опубліковані. І тому він провів усе своє життя, молясь. Він нікому не розповідав про свої потреби; він просто молився. Він навіть не сказав своїм найближчим співробітникам. І є історія за історією про цих сиріт, сотнях їх, що прокидалися без ідеї, як вони будуть їсти сніданок того ранку, не кажучи вже про обід чи вечерю. І Бог завжди приходив на допомогу.

І до кінця свого життя ось статистика. Через щоденники Джорджа Мюллера, скориговані на сучасні гроші – він піклувався про понад 10 000 сиріт і випросив близько 70 мільйонів доларів у сучасних грошах на догляд за цими сиротами – 10 000 сиріт; 70 мільйонів – молитва. І цікаво, протягом усього свого життя, після того, як він навернувся, він молився за вісім своїх друзів. Один за одним, вони всі стали християнами. Проте один із них уперся. І Мюллер молився за нього кожного дня, кожного дня протягом шістдесяти трьох років. Під кінець свого життя, його запитали про цього єдиного друга, за якого він молився і який не став християнином. Вони сказали: «Хіба тобі не прикро зовсім?» Він сказав ось що. Він сказав: «Я молився протягом шістдесяти трьох років і восьми місяців за навернення однієї людини. Він ще не врятований, але буде. Як інакше? Я молюсь.» І знову і знову Мюллер говорив такі речі: «Я не унікальний. Я не маю особливого доступу до Бога. Я вірую, що мій Отець любить мене і слухає мене.»

Ось новина. Він помер; той друг приходить на його похорон. Коли вони опускають тіло Мюллера до землі, він підбігає до могили і кричить: «Боже, змилуйся надо мною, грішником!» і був врятований там, на похоронах Мюллера, і помер у вірі. І ось головне. Найкраще в дієвій молитві, про яку говорить Яків, і яку продемонстрував Джордж Мюллер, те, що кожен із нас сьогодні може відчути це. Це доступно для всіх нас. Не вийдіть звідси, не знаючи цього. Зараз, сьогодні, все, що нам потрібно зробити, це попросити. Тож давайте молитися!

Батько, допоможи нам вірити. Дай нам відновлену впевненість як спільноті тих, хто зізнався у гріхах, багатьох із нас. Для тих, хто ще не зізнався, Господи, я молюсь сьогодні ввечері, щоб вони були такими ж, як друг Мюллера, який прийшов до віри у Христа. Батько, не дозволь їм чекати ще один день. І допоможи нам усім, Господи, піти звідси з відновленою енергією для молитви. Як ми прагнемо відчути відповідь на молитву, відчути більше Тебе. Віджени сумніви та зміцни віру. Це наша молитва, і ми здійснюємо її в ім'я Ісуса. Амінь.