Найскладніше зробити

Найскладніше, що можна зробити

Якова 5:7-11

Від Ґейба Флюрера

Якщо ви відкриєте свої Біблії на сторінці 1013, якщо користуєтеся Біблією з лавки; ми будемо вивчати Якова, глава 5, вірші 7-11, цього вечора.

Якщо ви дозволите мені коротке, особисте відступ, я хотів би подякувати від імені мене, моєї дружини та її сім'ї за виявлену співчутливість після втрати її матері минулої п'ятниці. Ми отримали повідомлення, телефонні дзвінки, листівки, не тільки тут, але навіть коли ми були в Кентуккі, і ми дуже вдячні всім вам за співчутливість, яку ви виявили до нашої сім'ї під час цього дуже важкого часу. Дякую!

Помолімося, перш ніж почуємо Слово Боже!

Ми щойно співали нашу молитву, Господи. Ми хочемо бути близькими до хреста. Це буде наша слава назавжди. І так, збережи нас близькими до Ісуса цього вечора через Твоє Слово силою Твого Духа на славу великого імені Христа. Ми молимося в Його ім'я, амінь.

Якова, глава 5, починаючи з вірша 7. Це Слово Боже:

Будьте терплячими, тому, брати, до приходу Господа. Подивіться, як селянин чекає на дорогоцінний плід землі, будучи терплячим щодо нього, доки він не отримає ранніх та пізніх дощів. І ви, будьте терплячими. Утвердіте ваші серця, бо прихід Господа близько. Не нарікайте один на одного, брати, щоб вам не бути осудженими; ось, Суддя стоїть біля дверей. Як приклад страждань та терпіння, брати, візьміть пророків, які говорили в ім'я Господа. Ось, ми вважаємо блаженними тих, хто залишився непохитним. Ви чули про непохитність Йова, і ви бачили мету Господа, як Господь є співчутливим та милостивим.

Трава в'яне, квіти опадають, але Слово живого Бога простоїть назавжди і назавжди.

Нещодавно один пастор, якого я підписую в Твіттері, розповів історію. Він був у кіно з дітьми і, зробивши це не так давно з моїми трьома дівчатками, попередні анонси стають трохи довшими, коли ти батько. Хіба не так? Вони сидять і чекають і готові подивитися цей фільм. Отож, саме це відчував цей пастор зі своїми синами. Один із його синів дуже зрадів цьому фільму. Він сказав: «Тату, коли вже почнеться фільм?» Тато відповів: «За кілька хвилин.» І ось ще один анонс прокрутився, і він запитав: «Тату, коли вже почнеться фільм?» Його тато сказав: «Сину, це ось-ось почнеться. Просто почекай.» Минута пройшла. «Тату, коли вже почнеться фільм?» Він відповів: «Сину, не питай мене більше про це. Просто сиди і чекай.» Ще хвилина пройшла, і він глянув на тата й сказав: «Тату, чи можеш ти прискорити час?»

Хіба не всі ми хоч раз задавали собі таке ж питання Богові? «Тату, чи можеш ти прискорити час? Чи можеш ти прискорити час, коли моя близька людина отримує діагноз із невиліковною хворобою? Чи можеш ти прискорити час, тату, коли ця молитва, про яку я благаю Тебе протягом тижнів, місяців, а може бути, і років, залишається без відповіді? Чи можеш ти прискорити час?» Пастор Джеймс розповість нам сьогодні ввечері про терпіння.

І дозвольте мені лише встановити контекст для вас, коли ми робимо це. Ми перебуваємо в останньому розділі Послання Якова сьогодні, і цей розділ справді підсумовує всі теми, які він викладав нам протягом цих місяців. І те, що він робить, як він пов'язує це з тим, що було раніше, минулого разу ми говорили про розкішних багатих, проти яких Яків виступає. І тому він каже: «Будьте терплячими. Серед усіх страждань цього життя» – він відходить назад на висоту 30 000 футів і каже нам зробити найскладніше. Він каже бути терплячими. Він розповість нам, як це зробити сьогодні, давши нам мотивацію та приклади терпіння. Це наші дві рубрики – мотивація для терпіння та приклади терпіння. Мотивація та приклади.

Мотивація для Терпіння

Там, у вірші 7, починається наставлення Якова до нас. «Будьте терплячими, тому, брати, до приходу Господа». І він наводить нам перший приклад. Ми повернемось до цього у вірші 8. «Ви також будьте терплячими. Утвердіте ваші серця, бо прихід Господа близько. Не нарікайте один на одного, брати, щоб вам не бути осудженими. Ось, Суддя стоїть біля дверей». Двічі Яків каже нам у цьому розділі про прихід Господа. І у цьому, особливо навколо цього часу року, це час, коли Newsweek, Time, The History Channel, цього часу та на Різдво запускають спеціальні випуски. І вони знаходять якогось невіруючого біблійного вченого, щоб розповісти вам, чому дівоче народження є міфом чи воскресіння є міфом. І так само ви маєте критиків, які приходять і кажуть: «Бачите, вірші як цей доводять, що Яків та інші апостоли думали, що Ісус прийде назад протягом їхнього життя. Він не прийшов, тому Біблія неправильна; тому їй не можна довіряти». Це спрощення, але саме так відбувається аргументація. Але це зовсім не те, що каже Яків.

Божественне Сприйняття Часу

І щоб зрозуміти, що робить для нас Яків тут, нам потрібно заглибитися з ним. Нам потрібно зрозуміти, як він розглядає час. Не хвилюйтесь! Не відволікайтесь. Це не буде тривалим міркуванням про філософію часу! Але нам справді потрібно зрозуміти, як Яків дивиться на світ і як Святий Дух, говорячи через Якова, вчить нас мислити про час. І як невеликий відступ, ми повинні помітити, що в наш сучасний час це матиме набагато більше сенсу через відкриття сучасної фізики. Якщо одне є певним тепер, це те, що ми певні, що ми не дуже впевнені, що таке час, згідно з найкращими та найсвітлішими у природничих науках, коли мова йде про фізику. Але ось що робить Яків. Відповідно до Писання, нам говорять такі речі. «Для Господа один день як тисяча років і тисяча років як один день». І це говорить нам відразу, що уявлення Бога про час відрізняється від нашого досвіду його момент за моментом.

Наближення Господнє

І так, коли Яків говорить: «Суддя стоїть біля дверей,» і «Прихід Господа близько,» він не має на увазі хронологічний сенс, як ми відчуваємо час. Він дивиться на це, а точніше, Дух, що говорить через нього, дивиться на це з точки зору відносин Бога зі Своїм народом. Ви читаєте в Старому Завіті, і там є ця послідовність пророків, завітів, і всі вони очікують цього дня, коли прийде Месія. І саме про це Старий Завіт. І потім приходить Ісус. Він живе, помирає, Він, як ми сьогодні вшановуємо, воскресає з мертвих. Він возноситься до правого боку Отця; Він виливає Святого Духа. І наступна подія в історії для нас – це повернення Ісуса. Більше немає пророків, більше немає одкровення – Новий Завіт достатній і повний. Тому з цієї точки зору, з точки зору того, що ця подія є наступною, прихід Господа близький. Він близько! І давайте скажемо так, ми не намагаємося зійти на шлях метафор тут; ми намагаємося дивитися на це так, як Біблія просить нас читати про ці речі. Але давайте будемо ясними, цей прихід Ісуса може статися в будь-який момент. І одне з речей, яких я думаю, ми втратили в наших церквах сьогодні, – це очікування, яке, безсумнівно, мали перші християни, – що Суддя може прийти в будь-який момент. І це визначало те, як вони жили.

Терпіння у світлі повернення Христа

Але щодо Якова ось що: він говорить таке. Бог мав справу зі Своїм народом саме таким чином, і тепер останнє Одкровення Бога вже прийшло – Ісус. Він був воскреслий із мертвих, і наступна подія в історії – це повернення Ісуса. І в цьому сенсі це близько, якщо говорити про те, як Бог мав справу зі Своїм народом. І тому Яков говорить нам дуже практично, як він це робить завжди, він каже: «Тому живіть у світлі цього. Живіть у цій напрузі. Ісус уже прийшов. Він жив, Він помер, Він знову воскрес. Але Він ще не повернувся, і ми живемо між двома пришестями Ісуса». Ми живемо, як називають це інші автори Нового Завіту, «в останні дні». «Тому», – каже Яков, – «живіть таким чином». І він каже нам найважче, що потрібно зробити, – бути терплячими. Він каже це двічі.

Потім він каже: «Не нарікайте, бо нарікання буде осуджено». Чому не слід нарікати? Терпіння і нарікання ніколи не йдуть поруч. Чи не так? А нарікання – це один із тих парадигмальних гріхів Старого Завіту. Прочитайте книгу Чисел; це не займає багато часу, перш ніж вони починають нарікати, скаржитися. І це також повертається до попереднього розділу, де Яков сказав нам, що Бог є суверенним. Наше життя – це пара. І Яков каже, тому нам не слід нарікати, бо ми знаємо, Хто керує, і ми знаємо, що Він суверенний; ми знаємо, що Він понад нашим життям.

Зміцніть ваші серця в Слові Божому

І потім він каже нам, використовуючи пророків як приклад – ми повернемося до цього трохи згодом – він каже: «Зміцніть свої серця. Залишайтеся непохитними.» Чому він велить нам робити це? Тому що посередині цього життя, яке ми ведемо, між першим і другим пришестямі Ісуса, давайте розглянемо це таким чином; давайте поставимо питання. «Чи склалося ваше життя так, як ви думали?» Більшість із нас, у кого є кілька сивих волосин на голові, можуть сказати без страху суперечки: «Ні! Я ніколи не думав, що моє життя складеться таким чином.» І чим старшими ми стаємо, тим більше накопичується жалю, тим більше приходить печалі, тим більше нас спокушають – усіх нас спокушають – дивитися на життя як на одну погану річ за іншою, перемежовану кількома моментами полегшення. Ми спокушаємося стати песимістами чи циніками. Християни ніколи не повинні бути ні тим, ні іншим, тому що Біблія дає нам непохитну надію. І Яків каже, що спосіб уникнути цинізму, спосіб уникнути песимізму, – це зміцнити свої серця в Слові Божому та в обіцянках, які Він дав нам. І він підходить до цього за допомогою прикладів, які він нам надасть.

Але ще одне слід зазначити щодо цього першого пункту. Чи помітили ви, як він закінчує цей розділ? «Ви побачили мету Господа, яким Господь є співчутливим та милостивим.» Якщо ми хочемо зміцнити наші серця, якщо ми хочемо бути терплячими, коли живемо у впалому світі, де постійно відбуваються погані речі, де зимові бурі приходять, коли ми перебуваємо у сонячні дні життя, якщо ми хочемо встояти, Яків каже пам'ятати про характер Бога. Він співчутливий та милостивий. Якщо випробування роблять одну річ із нами, вони змушують нас думати, що Бог поганий. Правильно? Саме це роблять біль та страждання. «Чому я, Господи? Я не можу впоратися із цим.» І тоді ми зустрічаємо людей, які говорять такі речі, коли вони мають добрі наміри; вони кажуть: «Бог ніколи не дасть тобі більше, ніж ти можеш впоратися.» І це дуже не схоже на погляд життя у 2-му посланні до Коринтян. Павло каже, що ми були роздавлені понад міру, але не впали у відчай. Він каже, іншими словами: «Бог дав мені більше, ніж я міг впоратися, але Він був достатнім посеред цього.»

Мета Господа

І спосіб, яким ми робимо це, спосіб, яким ми зміцнюємо наші серця, спосіб, яким ми стаємо терплячими людьми, полягає у тому, щоб завжди, завжди повертатися до характеру Бога. Якщо життя зараз іде добре, я сподіваюсь, що ця проповідь не засмутить вас, але якщо воно іде добре, дозвольте мені сказати це. Бог дає нам сонячні дні, щоб ми пізнали більше про Його характер, щоб коли прийде зимова буря, наші човни не перекинулись. Він дає нам часи відносної легкості та комфорту не для того, щоб ми жили, очікуючи: «Зачекайте хвилинку, Господи. Коли прийде наступна катастрофа?» Ось чого Він не хоче від вас. Він хоче, щоб ви раділи Йому, пізнавали Його у ті добрі часи, вивчали більше про Нього, сиділи під Його Словом, пізнавали Його характер, щоб ви могли сказати разом із Яковом, коли прийде зимова буря: «Господь є співчутливим та милостивим.» І якщо ви зробите це, ви зможете сказати це, друзі.

Хіба ви не усвідомлюєте, що це один із дивовижних аспектів буття християнином? Він дає нам надприродну силу, коли життя стає важким, щоб те, що здається безумним сторонньому спостерігачеві, нам страждати, нам бути у випробуваннях, нам бути у повсякденній нудоті життя, яка, якщо чесно, часто може загрожувати підірвати нашу віру більше, ніж великі проблеми. Просто повсякденні клопоти. Серед усього цього ми можемо сказати, що Він є співчутливим та милостивим, бо знаємо мету Господа.

Приклади Терпіння

І це приводить нас до нашого другого пункту – наші приклади терпіння. Яков дає нам три приклади. Кожен із них вчить нас чомусь різному про терпіння. Він починає із землероба у вірші 7. «Дивіться, як землероб чекає на дорогоцінний плід землі, будучи терпеливым щодо нього, аж доки він не отримає ранніх та пізніх дощів.» Що робить землероб? Він садить і чекає. Чому Яков використовує цей приклад? Цей приклад підкреслює безпорадність, яку ми відчуваємо. Землероб садить своє насіння і він повністю залежний, він безпорадний, він повністю залежить від Бога щодо дощу. І навіть у наш час технологій та зрошення, живучи в цьому краї, ми розуміємо це. Досить лише швидкої поїздки, години їзди по дорозі, до Дельти. Ми все ще залежимо від дощу. Надмір або недостатньо можуть зіпсувати врожай, можуть зруйнувати ферму, можуть зруйнувати сім'ю. Ми безпорадні.

І Яков використовує цей приклад, щоб нагадати всім нам тут, чи є ми фермерами чи ні, що ми живемо день у день під ілюзією контролю. І іронія, яку вчить нас Євангеліє, полягає в тому, що ми думаємо, ніби більше контролю та менше безпорадності дорівнює більше миру, більше радості. І іронія, яку дає нам Євангеліє, полягає в тому, що тільки коли ми визнаємо, що ми не контролюємо, тільки коли ми визнаємо, що ми безпорадні, ми знаходимо справжній мир. Саме це сказав Ісус, чи не так? Будь-хто, хто не ввійде до царства, як мала дитина – це не просто доказовий текст для хрещення немовлят! Це текст, який говорить, що вам потрібно бути, як моя мала Доротя. Вона знає тільки те, що залежить від мами і тати. Саме так Ісус говорить, що наше ставлення має бути.

Ми не контролюємо

І саме це говорить Яков тут. Коли мова йде про наше життя, причина, чому ми повинні бути терплячими, полягає в тому, що зрештою все, що ми маємо, – це ілюзія. Ні один із нас не контролює. Ні один із нас зрештою не має слова, коли йдеться про те, що між датами на першій частині нашого надгробка та датою на кінці його. Ніхто тут не знає, коли це буде. Ми не контролюємо, і такі речі, як смерть, хвороба чи трагедія, нагадують нам, що все це – лише ілюзія. Єдиний, хто коли-небудь був під контролем, – це Бог.

Залишайтесь твердими

І потім Яків звертає нашу увагу на пророків. Він каже: «Як приклад страждань та терпіння,» вірш 10, «брати, візьміть пророків, які говорили ім'ям Господа». Що цей приклад показує нам? Пророки страждали й залишалися твердими, зберігали терпіння, і вони страждали через свою ідентифікацію з Богом. Це буде відбуватися з нами сьогодні. «Ти підеш до тієї церкви в центрі міста. Я знаю людей із Першої Пресв. Ти підеш до тієї церкви з тими людьми, з тими служителями, які вірять, що ця Книга істинна? Ти серйозно? Ти будеш розповідати людям, що єдиний спосіб спастися — через кровне спокуття бездомного єврея, який жив 2000 років тому, якого ти вважаєш Богом? Це абсурд!» Ось що ми будемо чути. Може бути, це ти сьогодні? Ласкаво просимо! Ми раді тобі! Ми не проти тебе! Ми раді тобі! Але якщо це твоє ставлення, і, можливо, ти зайшов сюди сьогодні, просто зрозумій, що ти приєднуєшся до довгої черги людей, які говорили те саме. Ось що пророки зазнавали. Ось що Єзекіїль, Єремія, Ісаія зазнавали. Вони ідентифікували себе з Богом, вони проповідували Його Слово, вони поширювали Його Євангеліє. Їх висміювали, били, розпинали на дві частини, як нагадує нам автор Євреїв, і вони залишалися твердими.

Тримайся обітниць Божих

І урок для нас дуже простий. Серед відчуття, ніби ви зійшли з розуму через те, що є християнином – чи бувало таке з вами? Можливо, у школі чи на роботі? Ніхто не вірить у те, у що вірите ви, і вони дивляться на вас, ніби ви абсолютно втратили глузд, коли бачать Біблію на вашому столі чи у вашій сумці. І ви відчуваєте: «Чи не помилився я?» Яків каже: заохочуйтеся! Пророки, можливо, теж так почували. Залишайтесь непохитними. Як? Дивіться за межі того, що ви можете бачити, і тримайтесь обітниць Божих. Ось як пророки досягли цього. І вони дивились не тільки на обітниці як на якусь неясну сутність десь там. Вони дивились на те, що ми сьогодні святкуємо – воскресіння; прихід Господа, наскільки вони могли зрозуміти це у тусклих, тіневих та недосконалих формах у Старому Завіті. Вони дивились за межі всіх глумлень, усіх насмішок через ототожнення з Богом у Його Слові та дивились на обітницю і залишались непохитними.

Непохитність Йова

Нарешті, Яків говорить нам про, якщо я не помиляюсь, єдиний біблійний персонаж, після якого у нас є вираз – «У цієї жінки є терпіння Йова!» Чи ви коли-небудь чули таке? «У цієї людини є терпіння Йова!» Це останній приклад Якова. Вірш 11, «Ви чули про твердість Йова.» Що це вчить нас? Йов – це людина, яка зазнала величезних особистих випробувань. Якщо ви прочитаєте Йов 1, навіть в англійському перекладі це передається дуже гарно, «І поки він ще говорив, інший прийшов. І поки він ще говорив, і інший прийшов.» І погана звістка, і погана звістка, і погана звістка. Чи можете ви ототожмити себе з Йовом? Чи відчуваєте ви, що ваше життя схоже на це? Більше поганих звісток, одна за одною. Як тільки одна закінчується, наступна приходить. І Яків каже пам'ятати про нього. Ви чули про його твердість. Він – людина в Старому Завіті – як він реагує? «Господь дав, Господь відняв; благословенне ім'я Господа!» І Йов поклонився. Я не знаю, чи міг би я зробити це. Мені подобається думати, що міг би, але я не знаю, чи міг би. Усе віднято в нього. Усе земне задоволення – зникло! Поклоніння. Ось що таке справжнє терпіння.

Страждання Йова вказують нам на Христа

І це приводить нас прямо до Ісуса! Є тільки один персонаж у Біблії, який постраждав більше, ніж Йов, і це Ісус. Тому Йов вказує нас на Ісуса. Усе, про що говорить Яків тут, виконано Ісусом. І це починається на початку Його служіння, а не тільки в кінці. Чи ви коли-небудь читали в Новому Завіті і відчували, читаючи про життя Ісуса, що Він ніколи не поспішає? Він ніколи не здається поспішним. Він ніколи не здається розгубленим. Чи можемо ми сказати це так – Ісус ніколи не здається напруженим. Хто мав більш вимогливий графік, ніж Син Божий? Ні! І все ж терпеливість Господа, коли Він йде шляхом, який постав перед Ним, і нехай ми ніколи не забудемо, що Він знав, де все закінчиться. Щоранку Він вставав і починав працювати над тим, що дав Йому Отець. Він знав, що Він був на один крок ближче до Голгофи. Він знав, що випробування Його терпеливості буде, коли Йому доведеться виконати пророцтво, яке Він знав напам'ять. «Як ягня перед заколенням мовчить». Він знав, що цей день настане.

І коли це сталося, хіба не дивно читати про терпеливість Спасителя під час Його суду перед Пілатом? Цей нікчемний чоловік – і єдина причина, чому ми пам'ятаємо його, я впевнений, якби я зупинив навіть істориків у цій кімнаті і сказав: «Дайте мені п'ять попередніх намісників до Пілата», ніхто не зміг би назвати їх. Пілат був би забутий, якби не Ісус. Цей нікчемний чоловік каже: «Хіба ти не усвідомлюєш, що я маю над тобою владу?» Це смішно! І терпеливість Господа серед усього цього. Терпеливість Ісуса, коли Його б'ють і січуть, і змушують нести хрест і висіти там.

Ми – нетерпеливі люди

Чому? Бо ми нетерпеливі люди, друзі. Якби мені довелося змінити щось одне в собі сьогодні ввечері, я б змінив, щоб бути більш терпеливым. Хіба вам не набридає те, що ви часто буваєте нетерпеливими? Я маю на увазі, що навіть таке просте, як дорожній рух, відкриває нам це. Хіба ні? Щось таке просте, як дорожній рух, показує нам цю жахливу частину нашого серця. І чим довше ми йдемо з терпеливым Спасителем, хіба ви не так вдячні – це вражає мене знову і знову – хіба ви не так вдячні, що Він терпеливий з вами і зі мною? Він не поводив з нами згідно з нашими гріхами. Коли ви знову грішите і проходите через рухи – «Боже, мені так шкода. Це ніколи не станеться знову!» А потім це відбувається знову і знову, і диявол приходить і каже: «Більше немає милосердя для тебе!» Ви повертаєтесь до хреста і терпеливого Спасителя, що висить там. Ми ніколи не вичерпаємо Його терпіння. Чи усвідомлюєте ви, що Ісус не є імпульсивним, примхливим, легко гнівающимся, дратівливим Богом? Він не стає перевантаженим усіма нашими гріхами і нашою невдачею, коли ми робимо це знову, і Він не складає Свої руки і каже: «Чи можете ви просто зробити це правильно?» Він ніколи не робить цього. Ми робимо це. Ми робимо це добре з нашими дітьми, з іншими. Він ніколи не робить цього. Бо ми знаємо мету Господа. Його мета – формувати нас, створювати нас, робити нас більш схожими на Нього, і Він терпеливий з нами в цьому процесі і закликає нас бути терпеливыми людьми.

Обійміте Хаос Повсякденності!

Як ми можемо зробити це? Чотири речі, і тоді ми закінчимо. Чотири речі, які протягом цього тижня були у мене на думці. Перше: прийміть хаос повсякденного життя. Як стати більш терпеливим? Прийміть хаос повсякденного життя. Ми не знаємо, що станеться завтра. У мене є календар. Я уявляю, що більшість із вас теж має такий. У Бога є червоний олівець. Цей календар може змінитися в одну мить! Перестаньте намагатися контролювати і давайте всі визнаємо, що ми безпомічні. Нам потрібно покласти себе в руки нашого небесного Отця і усвідомити, що те, що ми вважаємо хаосом, є частиною Його мети. Прийміть хаос!

Не встановлюйте терміни для своїх випробувань

Друге: не встановлюйте терміни для своїх випробувань. Коли випробування приходять, перше, що ми хочемо знати від Бога, це: «Коли це закінчиться?» Але одне з того, що ми повинні усвідомити, це те, що Бог не хоче, щоб ми були егоїстичними щодо своїх випробувань. Кожного дня, коли Він дозволяє нам перебувати у важкій обставині, це не лише для нашого власного зростання. 2 Коринтян 1 нагадує нам, що Бог робить це для того, щоб ми могли втішати інших. Так багато з вас уже зробили це для нас. Ви кажете: «Я пам’ятаю, як втратив свою маму». Ось це втішення! Це було не легко для вас пройти через це, але це втішення; коли Бог привів вас через це, це буде використано тепер для нашої сім’ї та для незліченної кількості інших. Не встановлюйте терміни для цього. Ми не знаємо, коли це закінчиться.

Чекайте на Бога у молитві

Третя річ. Ось що робить Бог. Ось як ми стаємо терплячими. Нам потрібно повернутися до того, щоб навчитися чекати на Бога в молитві. Чим довше ми йдемо з Ісусом, я можу запевнити вас, одне, що Він мені показує, трохи часу в нашій молитві вплине на те, як ми чекаємо на Бога, як ми думаємо про Нього. І це не для того, щоб змусити вас відчувати провину. Я буду чесним, середній час, який я проводжу вранці в молитві, становить, мабуть, п'ятнадцять хвилин, максимум, зараз. Ось що я маю. Я не пишаюсь цим; я бажаю, щоб це було довше. Лютер сказав: «Коли я зайнятий, я молюсь дві години на день». Я не там. Джон Уеслі сказав: «Я не думаю багато про людину, яка не молиться шість годин на день». Гаразд, у нього було сімнадцять дітей, і він молився шість годин. Я не знаю, як він це робив, гаразд! Тож це не те. Але це означає, що Бог показує нам протягом усього Писання, що терпеливість приходить через очікування на Бога. І це може не бути хронологічною довжиною часу в молитві. Це може означати молитися за щось протягом довгого часу і не бачити плодів та наполягати в цьому, коли Він навчає нас і формує нас та допомагає нам і наставляє нас щодо очікування на Нього. Очікування на Бога в культурі мікрохвильової печі. Це важко зробити.

Згадаймо, де ми є

Остання річ. Згадаймо, де ми є. «Наш хрест, наша могила, наше небо». Ісус прийшов. Він воскрес із мертвих. Він повернеться, порівняно кажучи, незабаром. І на небі ми більше не будемо мати можливості бути терплячими. Віра стане зором. Це чеснота, яку можна виховати тільки тут, на землі. Тому Бог так багато часу витрачає і такий терплячий з нами. Тому що коли ми вчимося чекати на Нього, коли ми пам'ятаємо, де ми є, коли ми чекаємо на Нього між Його приходами, це робить Ісуса прекрасним. У світі, повному метушні та поспіху та миттєвого задоволення, терпляча людина, особливо коли життя важке, є тим товаром, якого хочуть так багато людей і який знають так мало людей.

Одне з того, що ми намагаємося робити, – це повернутися до нормального життя. І ось учора ми зробили те, що є найбільш нормальним для американської суботи – встали і працювали в саду. І мудро попередні власники нашого будинку посадили бамбук позаду нас. Я кажу мудро; я знаю, що бамбук може вийти з-під контролю. Ми повернемося до цього! Він забезпечує велику своєрідну перешкоду для приватності. Отож, я працював у саду, діти грали, і я обрізаю бамбук і просто – це розповість вам трохи про те, як працює моя голова – я подумав: «Що щодо бамбука? Мені просто потрібно прочитати щось про бамбук!» Отож, я пішов і подивився щось про бамбук. Я не знав цього про нього. Коли бамбукове дерево посаджене, його поливають, удобрюють, ви саджаєте насіння, і в перший рік нічого не відбувається. Ви маєте саджати; маєте поливати. На другий рік нічого не відбувається. Ви саджаєте; поливаєте. Ви нічого не бачите. На третій рік – саджаєте, поливаєте, нічого. На четвертий рік – я маю на увазі, що це важко для нас в Америці, правда? Тобто якщо ми не маємо рослин, що ростуть наступного дня – я маю на увазі, що я також посадив готовий газон, який гарантує, що в палючому міссісіпському спеці я матиму газон за два тижні! Чотири роки – нічого! На п'ятий рік – перші шість тижнів, дев'яносто футів зростання. І тоді він захоплює ваш двір!

Але ж наше життя схоже на це, чи не так? Нічого не змінюється – рік за роком. Випробування приходять, випробування залишаються, і ми не бачимо зростання. Нам здається, що ми зазнаємо невдачі перед Господом, і ми дивуємося: «Що Він робить?» І ось найкраща новина. Це не буде просто дев'яносто футів на п'ятому році. Ми виривимося з цих тіл із глини у воскресіння слави і пройдемо через ворота небес і подивимося один на одного і скажемо: «Це було варте очікування».

Давайте помолимося!

Дякуємо Тобі, Господи, що Ти робиш нас терплячими людьми способами, які ми ніколи не обрали б самі. Зроби це цього тижня, і в середині його зустрінь з нами, як Ти зустрівся з Йовом. Ми знаємо, що Ти зробиш це, тому що гробниця порожня, хрест обагрений, і наші совісті чисті через досконалу праведність Іісуса. Ми молимося, щоб Ти благословив нас в Його ім'я, амінь.