Найбільша пісня кохання

Від Ґейба Флюрера

Коли ви сідаєте, візьміть свої Біблії та зверніться зі мною до книги Софонії. Вона знаходиться у Старому Завіті. Якщо ви її шукаєте, це нормально. Це дуже коротка книга. Вона знаходиться на сторінці 790, якщо ви користуєтеся церковною Біблією; 7-9-0. І ми будемо вивчати 17-й вірш 3-го розділу книги Софонії. Перед тим, як ми почуємо Слово Боже, давайте підійдемо до Нього в молитві.

Навіть до старості, наш великий Бог, Ти пообіцяв нам, що Твій народ буде доказом Твоєї суверенної, вічної, незмінної любові. Коли ми стоїмо на порозі найдивовижніших слів, які ми коли-небудь чули сьогодні ввечері, ми молимося, щоб вони оселилися з нами в наших серцях, щоб вони змінили те, як ми дивимося на Тебе і світ, і щоб Святий Дух зробив їх живими для нас, щоб ми могли побачити Іісуса. І ми молимося про це все в Його могутньому імені. Амінь.

Софонія 3, вірш 17. Це Святе, натхненне і тому непогрішне Слово Боже:

«Господь, ваш Бог, є серед вас, могутній, Хто врятує; Він буде радіти про вас із радістю; Він буде заспокоювати вас Своєю любов’ю; Він буде вихвалятися про вас із гучним співом».

Трава в’яне, квіти опадають, але Слово живого Бога буде стояти навіки і навіки.

Кілька років тому найпопулярнішою та найкасовішою бродвейською мюзиклом була музична вистава під назвою «Світло в П'яцці», яка розповідала історію про – я мушу правильно назвати імена – Фабріціо Накареллі, італійського продавця краваток, який закохався у прекрасну Клару Джонсон, американку, що перебувала на відпочинку в Італії. І є в цьому мюзиклі сцена, де вони співають пісню кохання під назвою «Скажіть це якось». І кульмінацією пісні кохання є те, що вони навіть не можуть висловити себе словами, тому просто співають слово: «Ах!» І це радісно, і це тріумфально, і вони радіють один одному саме так. І була рецензія в New York Times від одного з великих театральних критиків, Стівена Холдена, і назва рецензії сказала все – «Пісні кохання, які говорять, коли слова не можуть». «Пісні кохання, які говорять, коли слова не можуть».

Бар'єр між Богом і нами

І ви бачите, коли ми підходимо до книги пророка Софонії 3 сьогодні ввечері, ми перебуваємо в тому ж становищі, що й ці двоє закоханих у тій пісні. Між Богом і нами існує мовний бар'єр. Він святий, а ми ні. Як і між італійцем та американцем існував мовний бар'єр, такий самий бар'єр існує між нами. І все ж сьогодні ввечері ми підходимо до біблійного вірша, який міг би стати заголовком огляду The New York Times – «Пісні кохання, які говорять, коли слова виявляються недостатніми». Книга пророка Софонії може бути досить легко підсумовувана, я думаю. Перші кілька розділів, скоріше перші два розділи, присвячені універсальному суду. А потім настає переломний момент, коли Бог починає говорити про універсальну справу спасіння, яку Він здійснить для кожного племені, народу та мови. І книга завершується цим віршем перед нами – розділ 3, вірш 17. Один коментатор справедливо назвав його «Івана 3:16 Старого Завіту». Це майже надто багато, щоб сприйняти. Нам потрібно підходити до цього зі страхом і тремтінням. Це занадто добре. Це надто вражаюче. Є слова, не справді слова, які ми можемо вимовити, але ми спробуємо цього вечора. І головна думка дуже проста. У Христі Бог із нами, щоб радіти над нами. У Христі Бог із нами, щоб радіти над нами. І ці дві тези будуть нашими основними пунктами – Бог із нами та Бог над нами. Бог із нами та Бог над нами.

Бог із нами

Погляньте на першу частину 17-го вірша знову. «Господь, Бог ваш, є серед вас; могутній, Хто врятує.» Від падіння людства і далі ми були відчужені від Бога, ми були відчужені від самих себе, ми були відчужені від цього творіння навколо нас, ми були відчужені від усіх наших ближніх створінь та наших братів і сестер. Відчуження є тим, що характеризує падле людство. І все ж, знову і знову, Біблія є історією про Бога, Який шукає тих, хто відчужений від Нього. Він переслідує їх невпинно, невтомно, знову і знову, незалежно від того, що вони роблять; незалежно від того, наскільки далеко вони падають. І ось, пісня любові, яку співає Бог, починається з Його переслідування нас, з Його бажання привернути відчужених створінь назад до Себе. Це вражаюче. Ми можемо шукати всі світові релігії, і коли ми робимо це, ми можемо спростувати Зігмунда Фрейда. Адже саме Фрейд, засновник сучасної психології, сказав, що віра в Бога є лише виконанням бажань. Ми проектуємо наші найкращі надії на Бога, якого не існує. Проблема, яка стоїть перед Фрейдом, і перед кожною іншою падлою релігією, і перед кожним іншим світоглядом поза християнством, полягає в тому, що жоден з нас не придумав би Бога, такого як цей, друзі. Ми ніколи не придумали, і окрім Писання, немає іншого Бога, такого як цей, у світі, і ми ніколи не придумаємо. Це занадто добре, щоб бути правдою, в одному сенсі.

Він є Бог, Хто Співає

Тож на початку ми усвідомлюємо, що зустрічаємо Бога, який повністю відрізняється від наших очікувань. І це стане очевидним ось-ось, тому що ми зустрінемо Бога, який співає. Але перш ніж ми туди дійдемо, експерти погоджуються – а коли мова йде про музику, хто є експертами? Я думаю, що в одному сенсі ми всі є експертами. Але експерти, які знаходять метрику для вимірювання цих речей, погоджуються, що, можливо, найбільша пісня кохання всіх часів – це «Unchained Melody» від Righteous Brothers. Це прекрасна пісня. І вона починається повільно та наростає до цього дивовижного кульмінаційного моменту. І саме це Біблія розповідає нам про все. Ми підходимо безпосередньо до кульмінації Божої пісні кохання. Вона почалася у Єдему, коли Бог прийшов до наших перших батьків та забезпечив для них спокуття, покривши їх шкірами тварин, а потім протягом усього Старого Завіту Бог співав цю єдину божественну пісню кохання, і вона була більш зрозумілою в одних місцях та менш зрозумілою в інших. І вона досягає кульмінації, коли небо розкривається над Віфлеємом та ангели співають: «Слава Богу на висоті, і на землі мир між людьми!» Це досягає кульмінації в Христі.

І ось що каже нам Бог тут. Він говорить: «Господь, Бог ваш, є серед вас; могутній герой» – ми могли б перекласти це як могутній воїн. Це бойова образність. Ми не часто думаємо про наше спасіння як про битву, але з моменту, коли Ісус був хрещений, до дня, коли Він був розіп'ятий, це була битва. Він боровся з Сатаною в пустелі та боровся з Сатаною на хресті. І на кожному кроці шляху була війна проти хвороб, проти емоційних потрясінь, проти смерті, проти всіх сил пекла та всіх наслідків гріха, тому що Бог, який приходить до нас, є Богом, який приходить спасти нас. І Він є Богом, який бореться за Своїх людей. Я тільки цього тижня дізнався – не дивно, це відбувається кожного літа – що три з п'яти найбільш прибуткових фільмів є супергеройськими фільмами. Ми їх любимо. Ми не можемо наїстися ними. І не тільки тут, по всьому світу. Наші супергеройські фільми, які ми створюємо та надсилаємо їх по всьому світу, є найбільш прибутковими фільмами. Чому ми так любимо історії про супергероїв? Я думаю, що це тому, що всі ми глибоко всередині знаємо, що ми не можемо спасти себе, і ми прагнемо бути врятованими. Я думаю, що саме тому вони завжди є найбільш прибутковими фільмами. Ми не можемо спасти себе, і ми прагнемо бути врятованими. І що говорить Бог через Свого пророка зараз, це: «Є могутній герой, який прийде, який буде битися за вас, який врятує вас, який кращий за будь-яку історію про супергероїв, яку ми могли б собі уявити. І Він врятує вас. І єдина вимога – ви повинні знати, що не можете спасти себе. Це все, що потрібно.» Ось із чого Бог починає з нами. Остаточний супергерой прийде – Ісус. Це Бог із нами.

Бог над нами

І потім, я буду з вами відвертим, дуже відвертим, коли я вивчав це і молився та боролся з текстом, мені доводилося постійно відходити від нього. Я читав коментарі, шукав та слухав інші проповіді й читав інші проповіді, і я був дуже, дуже втішений, знайшовши, що я не один. Бо наступні вірші вражають. Це Бог над нами. Подивіться зі мною туди, у вірш 17. «Він буде радіти над тобою із радістю; він буде втихомирювати тебе Своєю любов’ю; він буде вихвалятися над тобою із гучним співом». Тепер у нас є людські аналогії до всього цього. Ми відчували радість. Ми були настільки щасливі, що вигукували від радості, я думаю, більшість із нас. Але тут ми підходимо до Бога, який робить це. І ось де все руйнується. Ось де ми справді навіть не знаємо, що робити. Ми навіть не можемо викликати емоції, щоб відчути це, бо це так приголомшує. Це так відрізняється від нашого повсякденного досвіду з Богом, щоб подумати про Нього, радіючого над нами.

Бог радіє над тобою

І чи помітили ви, що він використовує ті ж слова, які ми вивчали минулого тижня в уривка 14-16, де він говорить, що ми маємо робити це для Бога? І потім він одразу ж говорить: "Не тільки Бог наказує нам радіти, тішитися Ним, вигукувати та співати й бути сповненими радості до Нього, а ось де все змінюється. Він говорить, що не тільки Бог велить нам робити це, а пророк каже: "Бог робить це над вами." Радіючи. Зупиніться на цьому місці. Ви й я знаємо, з невеликим заохоченням, наскільки ми далекі від досконалості у наших найбільш чесних моментах. Хіба ні? Ми знаємо, що ми дуже грішні. Бог дає нам милостиво стільки, скільки ми можемо винести, коли Він показує нам це, але ми знаємо, наскільки ми погані у наших найкращих моментах чесності з собою. І потім ми приходимо до такого вірша. І помітите, де він розташований. Він знаходиться прямо наприкінці книги, де Бог говорив Своєму народові: "Ви покинули Мене. Ви пішли за іншими богами. Я збираюся наслати на вас і на всіх суд." І ми переходимо від цього до цього – до Бога, радіючого над грішними, ідолопоклонними, зламаними, такими, що впали, і богопротивными людьми, як ви й я.

І це стає ще краще. «Він заспокоїть тебе Своєю любов’ю.» Це добре, але більш літеральний переклад був би таким. Мова не про те, що Бог робить щось із нами в оригіналі; мова про те, що Бог робить щодо нас. Ми могли б краще передати це так. «Він буде мовчати над тобою в Своїй любові.» Отже, що пророк робить для нас. Це знову ж таки приголомшує. Бог радіє і просто «Так!» щодо тебе. А потім зупиняється і, ніби ми можемо так сказати, коли ми розмірковуємо про когось, кого любимо. Єдине порівняння, яке прийшло мені на думку, двояке. Келлі та я мали стосунки на відстані. Ми почали зустрічатися на першому курсі її в Кароліни, на другому-джуніорі моєму! І коли ці стосунки почалися, я закінчив навчання раніше за неї, що дуже порадувало моїх батьків. І я їздив туди – я міг би їхати сліпо зараз – з Грінвілля, 385, до І-26 у Колумбію. І коли я їхав назад, вгору 26, я думав про неї – як вона була гарна; як сильно я її любив. Я не міг дочекатися, щоб провести з нею все життя. А потім у нас народилася перша дитина, і ви знаєте, як це буває, якщо ви батьки. Перша дитина приходить, і ви сповнені всіляких емоцій, але потім бувають моменти, коли ви просто сидите і тримаєте дитину, і дивитесь, як вона спить, і ви мовчите. І ваша любов до цієї дитини – немає слів, щоб це передати, чи не так? Ви просто мовчки розмірковуєте про повноту емоцій, про переповнену повноту любові та радості, яку ви маєте в цій дитині. І Бог каже: «Отак Я є з тобою. Отак Я відчуваю щодо тебе.»

І так, я усвідомлюю і не хочу викликати занепокоєння членів ради RTS. Я знаю, що каже наш сповідь. Вона каже, що «Бог вільний від пристрастей». І так, як ми можемо поєднати це, тому що це вірно? І те, що сповідь каже там, це те, що Бог не має реагувати на речі. Він знає все, що відбувається. Те, чого вона не каже, це те, що Бог не має такого роду, якщо можна сказати так, емоцій щодо нас. Тому що якщо ви читаєте людей, які писали Вестмінстерське сповідання віри, вони кажуть про любов Бога і Його пристрасть та Його бажання для Його народу. І все, що ми можемо сказати на цьому етапі, це: «Дійсно? Ви впевнені, що так, Господи?» Він каже: «Так!»

Бог співає голосно

А потім Він іде ще далі в останній частині цього вірша. Ми переходимо від радості до тихого співу до тиші над нами до піднесення над нами з голосним співом. Відійдіть. Чи бачите ви, чому ми ніколи не могли б винайти такого Бога? Ви можете шукати високо і низько в світі. Ви ніколи не зустрінете співаючого Бога; співаючий Бог - це той, хто спасає нас. Найвищі вершини всієї нашої поезії та пісень про кохання і всього, що ми виливаємо, щоб спробувати висловити ті найвеличніші емоції, які ми відчуваємо як людські істоти, повністю нас підводять і стають нічим іншим, як пилом і попелом, коли ми підходимо до цього вірша, і ми зустрічаємо Бога, який приходить до бунтівних людей, як ми, і співає! Голосно! Тому що Він радіє над нами! Чи можете ви сприйняти це? Що цей святий, триєдиний Творець - Отець, Син і Святий Дух - який завжди існував, люблячи один одного, як особини Трінітету взаємно перебувають один в одному. І це саме по собі є таємницею, яку ми навіть не можемо осягнути. Цей Бог співає!

Ходімо до мечеті та запитаємо: «Розкажіть нам про вашого бога. Єдине питання, яке нам потрібно поставити: „Чи співає він?«» «Ні, ні, це було б непристойно.» Гаразд, ходімо до індуїстського храму. «Чи співають ваші боги?» «Ні.» Ходімо до вівтаря світського постмодернізму та скажемо: «Дайте нам вашого бога, випадок. Чи співає він?» «Ні.» Всесвіт сповнений звуків та шуму, що нічого не означає. Або це, або спів! Ось вибір, який стоїть перед усіма нами сьогодні ввечері. Німі, глухі, німі боги або Бог, який співає. Чи ви бачите, чому Євангеліє не тільки істинне, але й надзвичайно красиве? Воно захоплює нас. Воно говорить до найглибших потреб наших сердець та найглибших емоцій, які ми можемо відчути. Воно не тільки істинне; воно прекрасне.

Ми співаємо через Людину Скорбот

Але ми ніколи не повинні забувати, чому це добра звістка, чому ми співаємо. Це тому, що ми слідуємо за Тим, хто називається Людиною Скорбот. Це тому, що коли Ісус пішов на хрест, там не було більше радості та веселості. Там не було більше: «Це Мій Улюблений Син, у якому Я втішаюсь.» Битви, які Він вів як наш могутній Герой, дійшли до того моменту на хресті, коли крики Ісуса зустріли святий, величний, справедливий мовчання Його Отця. Він отримав мовчання, щоб ми могли співати. Немає іншого шляху до співаючого Бога, окрім як пройти через кричачого Спасителя, який витерпів мовчання замість нас. Ось як ми отримуємо співаючого Бога. І це тому, що Бог є любов’ю, любов’ю, що Він послав Свого Сина кричати, що Він зберіг мовчання, коли вилив на Нього Свою лють. Бо після Великої П’ятниці Він знав, що любовна пісня досягне свого останнього куплету, який триватиме вічно. І саме це ми переживаємо зараз. Ось чому Бог співає над нами.

Що ми можемо сказати на все це? Я подумав про деякі причини, чому ми можемо мати труднощі з цим віршем. Так часто, коли ми думаємо про любов Бога, ми можемо сказати: "Так, але це не для мене." Чи відчували ви коли-небудь таке? "Це не для мене. Це для всіх інших. Я можу радіти радості інших людей, але це не для мене." Не розбавляйте це. Це в контексті того, що Бог говорить Юдеї: "Я буду кликати людей відовсюди. У цьому випадку це не тільки для тебе, Юдея. Це для людей з кожного племені, народу та мови. Тож це для тебе." Ну, тоді ви можете сказати: "Але ви не знаєте, що я зробив. Ви не знаєте, як я думаю. Ви навіть не знаєте, про що я думаю, поки ви говорите зараз!" Бог говорить: "Що ви зробили такого, що гірше, ніж мої люди робили знову і знову і знову і знову? Чи була моя благодать достатньою для них?" Чи було це обіцяння зроблено в контексті людей, які відвернулися від Бога, порушили Його закон, втекли від Нього, ненавиділи Його, проклинали Його, поклонялися ідолам, палили ладан у Його храмі перед хибними богами? Тоді є благодать для тебе і мене. Не має значення, що ти зробив. Його любов більша за твій гріх. Все, що тобі потрібно, це нічого. Все, що тобі потрібно, це знати, що ти не можеш спасти себе.

Бог близький у Христі

«Так, але Бог здається мені далеким.» Це важко. Я знаю, що це відчувається. Мені не подобається, коли я живу там. Мені не подобається, коли я відчуваю, що я просто проходжу рухи, коли беру свою Біблію. Так, це те, що проповідники роблять. Так, іноді в неділю вранці. Відчувати себе далеким від Бога. Але до чого ми повинні повертатися у цьому вірші знову і знову і у попередніх віршах – Він є серед нас. Він близький до нас у Христі. І Його відстань ніколи не буває вічною, тому що весь імпульс цього співаючого Бога – рухатися до зламаних людей, як ми, до грішних людей, як ми. Він ніколи не зберігає відстань. Втілення показало нам це. Бог, що став людиною в Ісусі, показує нам, що Він ніколи не зберігає відстань.

І як ми можемо отримати це? Давайте перейдемо до того, що сказав Ісус у Івана 15 близько 9-го вірша. «Пробудьте в моїй любові». Що це означає, Ісусе? І Він нам каже. «Якщо ви любите Мене, будете зберігати мої заповіді». І це може нас лякати. Але 11-й вірш закінчується так. «Ці слова Я сказав вам, щоб Моя радість була у вас, і ваша радість була повною». Отже, ось що Він каже – «перебувати, зберігати мої заповіді, радість!» Як це узгоджується з тим, що нам каже Софонія? Як ми перебуваємо в цій любові Божій? Як ми її переживаємо? Ісус каже, що ми повинні втілювати в життя те, що Він нам каже. Але – і це дуже важливо – ми повинні завжди пам'ятати, що наше непослушання не змінює Божої любові до нас. Так, воно зменшує нашу здатність насолоджуватися нею. Коли я відчуваю себе віддаленим від Бога, я можу запевнити вас, принаймні іноді, одна з основних проблем полягає в тому, що я потураю гріху; я роблю те, що хочу робити. Його любов до мене не змінилася. Але моя здатність насолоджуватися нею зменшилася.

І Ісус каже: «Якщо ви зрозуміли, що Я вам кажу», і якщо ми читаємо такі вірші, що Бог просить нас робити, коли Він каже: «Зберігайте мої заповіді. Слухайтеся Мене»? Чи каже Він це, щоб нас придушити? Чи каже Він нам: «Я люблю вас настільки, що хочу привести вас близько і сказати вам, як залишатися близько, тому що Я не хочу, щоб ви були далеко від Мене». Це останнє, чи не так? «Залишайтеся близько до Мене. Ідіть зі Мною цим шляхом. Не збивайтеся з дороги. Дозвольте Мені тримати вас під Своєю рукою», нібито. Чи можна не хотіти слухатися Бога, який співає? Це не жорсткий, віддалений бог, який викладає довільні правила і каже: «Ідіть і робіть те ж саме, щоб заслужити Мою прихильність!» Бог, який співає, каже: «Залишайтеся близько. Приходьте до Мене». Ми робимо це, слухаючись Йому. Це один із способів.

І тоді ми відмовляємося слухати брехню про Бога. Ми відмовляємося слухати брехню про Бога. Це впливає на нас. Це один із головних задумів Сатани. Він хоче, щоб ви думали про Бога інакше, ніж у Софонії 3:17. Він хоче, щоб мовчазний Бог був тим Богом, про якого ви думаєте завжди. Він хоче, щоб віддалений Бог був тим Богом, який у вас на думці. Він ніколи не хоче, щоб ми думали про співаючого Бога. Відмовтеся вірити цьому; відмовтеся купувати це. Дозвольте цьому слову виправити вас. Повертайтеся до цієї обітниці знову і знову. І ви скажете: «Ну, я не відчуваю цього! Я хочу відчути, але не відчуваю!» Якщо ви хочете цього, то це тому, що Він дав вам це бажання. Не здавайтеся на цьому. Не здавайтеся на цьому. Продовжуйте повертатися до цього і благайте Його: «Боже, дозволь мені відчути більше Твоєї любові. Дозволь мені краще пізнати Тебе.» І чекайте на Нього. Чекайте на Його час. Він підійде до вас ближче. Давид сказав: «Я чекав на Господа», «Псалми 40» (Псалми 40, UBIO) Він скаже те саме нам. Він почує наш плач. І ви скажете: «Хіба це не лицемірство робити це, коли я не відчуваю?» Ні! Це сама суть віри, друзі. Це продовжувати йти до Нього, коли ви не відчуваєте. Це не лицемірство; це віра! Віра каже: «Мої відчуття відстані не мають останнього слова. Моя віра в Бога, який співає і любить мене в Христі, має останнє слово.»

Ми були назад у Південній Кароліні на початку червня на честь виходу мого батька на пенсію. Йому 80 років, і ні для кого не було сюрпризом, коли на його пенсійній вечірці він оголосив, що він візьме іншу роботу! Ось так працює мій тато! Але відразу після того, як він оголосив про свою пенсію, через кілька днів прийшов пакунок поштою. І коли я відкрив цей пакунок, я побачив повітряну упаковку і навіть не знявши її, я знав, що це таке. Це була фотографія. Це одна з моїх найбільш цінних речей. Це фотографія, яка була в кабінеті мого батька стільки, скільки я можу пам'ятати. І це картина, яка була зроблена, коли я був дуже молодим, мабуть, приблизно як Дороти. Мій тато був професором коледжу, і це був літній час, ми були на якомусь святі – він був деканом свого відділу, і вони прийняли на роботу нового співробітника, і було якесь свято. І, знову ж таки, ні для кого не було сюрпризом, я взяв додаткове печиво. І один із батьків там поклав на мене руки і закричав на мене. І це просто не те, що робиться з сином мого батька! І я зробив те, що, я думаю, зробив би будь-який дворічний малюк. Я побіг до мого батька, і хтось випадково мав камеру, і вони зробили знімок мене з сльозами, що течуть по моєму обличчю, з батьковими руками навколо мене і найбільшою посмішкою, яку ви коли-небудь бачили. І з тих пір, як я був маленьким хлопчиком, ця картина мені говорить: «Твій батько любить тебе. Незалежно від того, що ти робиш, незалежно від того, наскільки далеко ти підеш, він радіє показати тобі любов.»

І те, що Бог зробив для нас сьогодні ввечері, дало нам картину, яка говорить нам: «Я люблю Своїх дітей і радію над ними.» І тільки в Біблії ми знаходимо цього Бога, і це єдина картина Бога, яка змінить для нас все. Давайте помолимося.

Батьку, ми співали сьогодні про бідну, шепеляву, заїкаву мову. І я так гостро відчуваю це зараз, Господи. Будь ласка, будь ласка, не дозволь, щоб велич, пишність, слава цього вірша загубилася через слабке пояснення. О Господи, відкрий наші очі на славу Твоєї любові, її безмежність, її вільність, її велич. Нехай вона змінить нас, ми благаємо. Ім'ям Ісуса, амінь.