Необхідність життя у покаянні

Необхідність життя із покаянням

Об'явлення 2:1-5

Від Ліни Даунінг

6 липня 2014 року, Вечірня проповідь

Ми будемо розглядати Об'явлення 2. Я хотів би пояснити, чому я вибрав цей уривок для розгляду в цьому дослідженні. Два суботні вечори тому я слухав дослідження пастора Рідера про Йоіля та наголос на умовах, що розглядаються, та необхідності покаяння, на якому наголошує Йоіль, я запитав пастора Рідера, що він думає про те, щоб я зробив дослідження про покаяння, яке я проводжу на конференціях "Від попелу до полум'я". Він погодився і сказав, що я повинен бути одразу на початку і що це те, що ми наголошуємо церквам, які приходять на конференції, але я хочу зробити застереження - я не буду робити все це, тому що це занадто довго для часу, який у нас є для цього дослідження. Я думаю, що Господь може робити щось, оскільки ми побачили в дослідженні Йоіля, сьогоднішньому дослідженні з доктором Полом Хаусом і тепер увечері, коли ми приймаємо Господню Вечерю. Давайте почнемо з розгляду Об'явлення 2. Об'явлення 2:1-5 говорить

[1] Ангелу церкви в Ефесі напиши: "Слова Того, Хто тримає сім зірок у Своїй правиці, Хто ходить серед семи золотих свічників. [2] ‘Я знаю ваші діла, вашу працю і ваше терпеливе витривання, і як ви не можете терпіти тих, хто є злим, але випробували тих, хто називає себе апостолами і не є ними, і знайшли їх брехливими. [3] Я знаю, що ви терпеливо витримуєте і несете Мене заради імені Мого, і ви не втомились. [4] Але Я маю це проти вас, що ви відкинули любов, яку мали спочатку. [5] Згадайте тому, звідки ви впали; покайтесь і робіть діла, які ви робили спочатку. Якщо ні, Я прийду до вас і заберу ваш свічник із місця його, якщо не покаєтесь.’”

Після того, як ми знову розглянемо вірші 4 і 5, я дам вам трохи контексту щодо цього уривка про церкву в Ефесі, її характер і те, що було потрібно. Об'явлення 2:4-5 говорить [4] Але я маю це проти тебе, що ти залишив любов, яку мав спочатку. [5] Згадай тому, звідки ти впав; покайся, і зроби діла, які ти робив спочатку (що означає повернутися до любові, яку мав до Нього). Якщо ні, я прийду до тебе і заберу твого свічника з місця його, якщо не покаєшся. Це дуже суворе попередження, яке Він дає наприкінці, і заклик любити Господа, людей Господа і загублених є суттю виклику і наказу, який Він дає людям, щоб не мати попередження, даного одразу після цього.

Якби Ефес був однією з церков у PCA або євангельських церквах у Сполучених Штатах, цікаво, що їх похвалили за те, що було б типовим для більшості будь-якої солідної євангельської конгрегації, тому що похвала стосується того, що є біблійно правильним. Вона стосується доброї теології, визнання і опору злу. Причина, яка мене цікавить, полягає в тому, що ми можемо бути настільки правильними щодо деяких речей і настільки неправильними щодо більш важливих речей. Це причина, по якій Він каже тут, що нам потрібно покаятися у тому, що неправильно, і саме це ми підкреслимо, починаючи через кілька хвилин.

У мої роки зростання я пройшов період, коли в деномінації, до якої я тоді належав, розвивалося багато ліберального змісту. Однією з характеристик того ліберального мислення було те, що деномінація підкреслювала любов до людей і ставила це на місце справжньої, ясної Євангелієвої проповіді. Вони не підкреслювали необхідність навернення або зміненого життя через віру в Іісуса Христа із покаянням від гріха. Вони підкреслювали любов до людей, тому цікава річ сталася в моєму житті в той час. Я дійшов до того, що якщо я думав, що церква підкреслює любов, то це автоматично означало - і це було поверхневим з мого боку - що вони не підкреслюють Євангеліє. Тому тим цікавіше чути суворість, з якою Іісус дає апостолу Іоанну діагноз, який Він дає церкві в Ефесі, схвалюючи їх за те, що ми самі схвалювали в ті дні, стоячи проти лібералізації деномінацій того часу.

Що Він каже? Він каже, що те, що я дійсно маю проти вас, це те, що ви більше не любите Мене. Я вже згадував про три види любові, які, на мою думку, є частиною цього заклику. Це любов до Бога, любов до народу Божого і любов до загублених. На цьому тлі ми розглянемо необхідність і важливість покаяння, як воно представлено тут, потім визначення покаяння і опис того, як його здійснювати. Потім ми закінчимо процесом як особистого, так і корпоративного покаяння, коли ми закликаємо до нього і очікуємо його в наших служіннях відновлення і розпалювання полум'я.

Давайте спочатку розглянемо важливість і необхідність покаяння. Згадайте, звідки ви впали, покайтеся і робіть ті справи, які ви робили спочатку. Очевидно, що між згадуванням і покаянням існує сильний зв'язок. Як християни, ми не можемо чесно розглядати наше минуле без смиренного бажання покаятися у нашому минулому, якщо це необхідно. Я покажу вам уривок зі Святого Письма, який допоможе нам зробити це за хвилину. По-друге, ми не можемо свідомо покаятися, не проаналізувавши себе під пильним поглядом Святого Духа через навченнє ставлення до Слова Божого. То що ще входить до чесності та корисного з'єднання з минулим, коли мова йде про покаяння?

Ми прагнемо відкрити те місце, звідки ми впали, і в цьому уривку воно визначається як те, що ми відійшли від любові до Господа. Є правильна доктрина, біблійний зміст у навчанні, з багатьма похвальними речами, але без любові. Немає руху в розумі, серці чи енергії життя з поклоняючоїся, пристрасної, вдячної любові до Господа в і заради Самого Себе за те, ким Він є, а також за те, що Він зробив для нас. Тоді, коли у нас є така любов до Нього, вона виллється через пори нашого єства у наші стосунки один з одним. Коли ця любов буде там, де їй належить бути, це призведе до того, що ми будемо правильно зупинені з підготовчими причинами, щоб представляти Євангеліє у життях загублених. Матвія 22:36-40 говорить

[36] “Вчителю, яка найбільша заповідь у Законі?” [37] І Він сказав йому: “Люби Господа Бога твого всім серцем своїм і всією душею своєю і всім розумом своїм (ці три речі складають всю твою істоту) [38] Це є велика і перша заповідь. [39] А друга подібна до неї: Люби ближнього свого (врятованого і неврятованого) як самого себе. [40] На цих двох заповідях тримаються весь Закон і Пророки.”

У Першому Тимофію Павло, говорячи до Тимофія, дає з'ясування самої мети нашого перебування з Господом і самої мети того, як ми здійснюємо наше служіння. 1 Тимофію 1:5-6 говорить [5] Мета нашого настанови є любов, що виходить із чистого серця і доброї совісті та щирої віри. [6] Деякі люди, відхилившись від цього, відійшли до марних обговорень. Або сказати це по-простому, вони відійшли до марності. Тож нам потрібно усвідомити, звідки ми впали, і ця любов до Господа є те, що описується в цьому уривку.

По-друге, нам потрібно зрозуміти серйозність падіння, навіть більше того, що ми ідентифікували до цього моменту. Коли людина виходить із любові до Господа і не має агресивної, активної, дбайливої любові до братів і сестер у вірі та до загублених, це невдача любити Бога таким чином відкриває двері для руйнівних наслідків у трьох сферах – наших ставленнях, уподобаннях і поведінці. Я вважаю, що майже все життя, якщо я не пропустив нічого, можна описати або включити до цих трьох слів, і вони впливають один на одного. Тож невдача любити Господа всім нашим серцем, душею, розумом і силою відкриває двері для всіляких лих, конкуруючих впливів і розпаду нашої подальшої любові до Господа, і раніше чи пізніше це почне впливати на ступінь, у якому ми дотримуємося Писання в інших сферах.

Результатом цього також є те, що Дух угасає, не так помітно на початку, але все більше і більше з плином часу. Наша близькість із Христом стає ніякою, і наша плодоносність зникає – плід Духа, плід служіння. Що тоді є визначенням покаяння в цьому уривку Писання? Воно складається із двох частин, і перша частина має три частини, а друга частина має одну частину.

Перша частина покаяння, яка тут закликається, — це відвернення від гріха вірою в Христа заради примирення з Ним. Я хочу звернути вашу увагу на Псалом 85:6. Якщо ви знайомі з цим уривком, ви відразу зрозумієте, чому я звертаюсь до цього конкретного місця. Це молитва, що закликає до відродження. Для чого потрібне відродження? Залишившись наодинці, ми хочемо відродження, щоб поліпшити речі в нашому духовному житті, нашій церкві та впливі церкви загалом, і в цьому немає нічого поганого, але це не є метою, зазначеною в цій конкретній молитві. У цій конкретній молитві з Псалом 85:6 сказано [6] Чи не відродиш нас знову, щоб твій народ міг радіти тобі? Якби ми закінчували це «чи не відродиш нас знову», ми б зробили це про нас або про користь нам, і в цьому немає нічого поганого, тому що є велика користь людям Божим у благословенні, що походить від Нього, але це просто не те, що говорить цей вірш.

Псалом 85:6 говорить [6] Чи не відродиш нас знову, щоб твій народ міг радіти тобі? Це інше. У цьому уривку міститься сильна, чітка імплікація, а також явна інструкція, і це те, що ми залучаємось до інтимності з Ним, коли відвертаємось від гріха спочатку і коли відвертаємось від гріха знову і знову в наших відносинах з Ним як люди, які вчаться жити покаянним життям.

Книга Буття 3:8 говорить [8] І вони почули звук Господа Бога, що ходить по саду в прохолоді дня, і чоловік та його дружина сховалися від присутності Господа Бога серед дерев саду. Що було неправильним? Вони не були готові радіти Господу. Вони не бігли до Нього так, як вони робили раніше, а тепер вони бігли від Нього.

Ця молитва про відродження із Псалма 85:6 покликана дати нам апетит не тільки до благ, які Господь дає, хоча Він готовий їх давати, але мета полягає в тому, щоб ми розвинули апетит до Нього самого, а не тільки до того, що Він може зробити для нас. Тому метою є примирення з Ним, відвернення від гріха вірою в Христа для примирення з Ним, а потім спілкування з Ним, яке є насолодою перебування в Його присутності. Якщо ви любите когось, ви хочете бути з ним кожного разу, коли це можливо, і хочете бути з ним якомога довше. Це зрозуміло, і саме це мається на увазі тут, коли сказано, що ми покликані до такого покаяння, яке призводить до нашого голоду за спілкуванням з Ним. Мені подобається називати це невимушеним часом, проведеним у присутності Господа. Іншими словами, ми залишаємо місце, щоб затриматися довше, якщо здається, що це те, що потрібно зробити.

По-третє, це не тільки примирення з Ним і спілкування з Ним, але також користь для Нього. Я повернуся до цього пізніше, після того, як розгляну другу частину цього покаяння.

Якщо ви не запам'ятаєте багато чого з цього, я сподіваюсь, що ви не забудете цього щодо другої частини. Тобто, ми можемо розглядати покаяння як подію, яку можна повторювати, і в певному сенсі немає нічого поганого в цьому, але я поставив би питання про те, що є біблійною сутністю покаяння? Або іншими словами, чому це послання називається необхідністю життя у покаянні? Яка культура покаяння закликається як імплікацією, так і явним настаном Писання?

Сутність покаяння полягає в готовності або прагненні до того, щоб Бог Сам змінив нас будь-яким чином, будь-коли і на будь-якій мірі, яку Він бажає. Це є сутністю життя покаяння і бажанням мати такі стосунки з Ним, щоб ми відчували, що Він кличе нас до різних рівнів, функцій, поклоніння та насолоди від Нього. 2 Хроніки 16:9 говорить [9] Бо очі Господа бігають по всій землі, щоб підтримати тих, чиє серце є бездоганним перед Ним. Ні один з нас не є бездоганним на практиці в цьому житті. Ми робимося праведними Богом у справі Ісуса Христа, коли каємося у своїх гріхах спочатку і просимо Його бути нашим Спасителем. Щоразу, коли я зупиняюся і розмірковую над 2 Коринтянам 5:21, це зупиняє мене, і я мушу звикати до цієї думки, що я є праведністю Бога у Христі. Це дійсно те, що мається на увазі у цьому уривку в 2 Хроніки 16:9. Це бездоганно через цю праведність, яку ми маємо перед Ним, але це також стає все більш бездоганним, коли ми прагнемо до святості через активне і вірне використання засобів благодаті.

На підставі такої сутності покаяння ми вступаємо у стосунки з Христом через покаяння від гріха, що є гріховністю, коли ми продовжуємо каятися у гріхах, коли йдемо від дня до дня і від часу до часу у наших стосунках з Ним. Інша причина, щоб ми продовжували каятися, дана нам у Псалмах 69:6, де сказано [6] Нехай ті, хто сподівається на Тебе, не будуть посоромлені через мене, Господи Боже Саваоф; нехай ті, хто шукає Тебе, не будуть принижені через мене, Боже Ізраїля. Нехай моє життя буде таким відображенням природи Христа і буде охарактеризовано цим змістом покаяння, щоб коли люди дивляться на мене, вони не побачать нічого, що відштовхувало б їх від належності до Христа.

По-третє, дозвольте мені провести вас через певний процес того, що покаяння має включати, коли ми практикуємо його. Я хочу дати вам п'ять речей. Нам потрібно каятися, перш за все, дуже свідомо, і я думаю, що один із способів, яким ми можемо зробити це за допомогою Біблії, — це часто звертатися до Псалма 139:23-24, який говорить [23] Досліди мене, о Боже, і пізнай моє серце! Випробуй мене і пізнай мої думки! [24] І подивись, чи є в мені якийсь гріховний шлях, і поведи мене на вічний шлях! Це прохання до Бога, щоб Він показав нам самих себе. Він уже знає. Ми не просимо Його досліджувати нас, щоб Він міг відкрити. Ми просимо Його досліджувати нас і, так би мовити, показати нам самих себе. Я рекомендую, щоб ця молитва читалася часто, навіть у ті часи, коли ви не бачите будь-якої очевидної чи видатної потреби робити це. Можливо, саме в такі часи її потрібно читати найбільше. Тому нам потрібно каятися свідомо згідно з настановами цього уривка.

По-друге, нам потрібно каятися свідомо. Які є деякі з цілей? Ось деякі в 1 Петра. 1 Петра 4:7 говорить [7] Кінець усіх речей близько; (Ми не знаємо, коли прийде кінець світу, але ми маємо часті нагадування про те, що кінець світу приходить до людей по одному кожного дня. Нещодавно ми втратили улюбленого члена нашого співробітництва, преподобного Тома Чілі. Хто знає, хто з нас буде тут через рік.) тому будьте самоконтрольовані та тверезі задля ваших молитов. Я думаю, що імплікація у цьому уривку полягає в дієвитому молітові, а не просто у вимовлянні молитов. Той, хто має покаянне серце, набагато більше схильний до інтимності з Господом, насолоди від Нього та очікування в Його присутності, ніж той, хто не має такого серця. У Матвія 26 Ісус повернувся в третій раз після того, як Його учні двічі заснули раніше, коли Він побачив їх, коли пішов молитися. Він сказав у Матвія 26:41, [41] “Бодствуйте і моліться, щоб не ввійти у спокусу. Дух справді бажає, але плоть слабка.” У мене є авіаційна ілюстрація цього, яка називається просторовою дезорієнтацією.

Ви можете летіти на літаку через хмари без орієнтира чи видимого орієнтира на горизонт і можете рухатися у смертельному напрямку і навіть не знати про це. Ви можете навіть летіти догори дном, тому що ваші відчуття не підкажуть вам. Ось саме в такому сенсі ми каємося. Ми каємося за таке розуміння, таку близькість, що ми не залучені духовно у духовну просторову дезорієнтацію. Потім ми каємося з очевидністю. Ми каємося з доказами. Ілюстрацією тут є дуже цікава заувага Івана Хрестителя, яку він зробив фарисеям, коли перебував біля ріки Йордан. Що б ви подумали, якби пастор Рідер сказав із амвона: «Ви, зграя змій!»? Іван Хреститель сказав майже те саме. Він сказав: «Ви поріддя гадюк!» і говорив він це фарисеям, яких він знав, що вони були там не з конструктивних чи похвальних причин, завдяки даній йому в той час силі, що вони були там, щоб бути у потрібному місці в потрібний час із політичних причин і щоб бути видимими. Матвія 3:7-9 говорить

[7] Але коли він побачив багато фарисеїв та саддукейців, що приходили до його хрещення, він сказав їм: «Ви поріддя гадюк! Хто попередив вас утікати від майбутнього гніву? [8] Приносите плоди, гідні покаяння. [9] І не думайте собі: «Ми маємо Авраама своїм батьком», бо я вам кажу, що Бог може із цих каменів викликати дітей Аврааму».

Тож якщо є щось, окрім Христа, чим ми пишаємося і на що спираємося, то це раніше чи пізніше піддасться і буде нам ні на що не придатне, і ми будемо ні на що не здатні Йому в служінні, у ефективності та користі.

Крім того, нам потрібно свідомо каятися. Існують моменти, коли ми чуємо якусь тему, підняту на біблійному дослідженні чи в проповіді, і ми приймаємо рішення так швидко, що навіть не усвідомлюємо, що ми його прийняли, але ми його прийняли, і це просто те, як працює людський розум. Ми приймаємо це рішення в одну мить, і воно змінює наш погляд на це питання. Ми більше виглядаємо як ті, хто слухає, але насправді не слухаємо, тому що ми вирішили змінити тему в нашому розумі на цей час, поки ми не зможемо піти і зробити те, що хочемо зробити. Коли ми стикаємося з уривком Писання і бажаємо, щоб він не говорив того, що говорить, або коли пастор говорить щось, і ми бажаємо, щоб він не торкався цієї конкретної справи, той вид покаяння, який вимагається в Слові Божому, є готовністю, незалежно від теми.

Нарешті, і по-п'яте, нам потрібно каятися, не сприймаючи прощення Бога як належне. Це не означає, що ми не можемо мати впевненість у прощенні Бога. Я люблю 1 Івана 1:9, який говорить [9] Якщо ми визнаємо свої гріхи, Він вірний і праведний, щоб простити нам наші гріхи і очистити нас від усякої неправедності. Дозвольте мені показати вам уривок із Осії 6. Я не зрозумів, що насправді відбувається тут, доки мені не допомогли, подивившись на коментар доктора Джеймса Монтгомері Бойса. Давайте подивимося на уривок, а потім я розповідь вам, що він сказав про нього. Осія 6:1-4 говорить

[1] Приходьте, давайте повернемося до Господа; бо Він роздер нас, щоб зцілити нас; Він уразив нас, і Він зцілить нас. [2] Через два дні Він оживить нас; на третій день Він підніме нас, щоб ми жили перед Ним. [3] Давайте пізнавати; давайте прагнути пізнати Господа; Його вихід такий же вірний, як світанок; Він прийде до нас, як дощі, як весняні дощі, що зрошують землю.

(Як відповідає Господь? Він відповідає досить дивним чином. Ніби Господь ніби змінив їм тему, але ось що Він говорить.) [4] Що мені робити з тобою, о Єфрем? Що мені робити з тобою, о Юда? Любов ваша подібна до ранкової хмари, подібна до роси, що швидко зникає. Вони покладалися на прощення Бога без будь-яких свідчень покаяння в усьому тому уривку. Немає покаяння там. Є ніби приємне очікування благословення Бога, але немає покаяння.

Писання вчить, що без покаяння немає прощення гріхів. Я б швидко додав, що без суті покаяння, яке все більше характеризує наше життя, ми можемо дійти до того ж місця, що й ці люди, коли вони покладалися на прощення Бога, не займаючись справжнім покаянням.

У наших тренерських зустрічах ми маємо те, що називаємо Неділею покаяння. Це те, що ретельно підготовлено, і одна церква зателефонувала мені близько двох років тому і сказала: «Ми хочемо, щоб ви прийшли і розповіли нашим старійшинам, як ми можемо підготуватися до Неділі покаяння в житті нашої церкви». Тож я зробив це. Вони запитали: «Що нам потрібно робити?» Ось що я виклав. Вам потрібно взяти тиждень чи два і особисто молитися Псалмом 139 на повторювальній основі, поки ви не будете задоволені, що все в папері потрібно бути в папері і заслуговує бути там, де стосується вашого життя. Після того, як ви зробите це і покаетеся в цих речах, вам потрібно подивитися на себе як на індивідуального лідера в церкві і зробити те ж саме знову. Потім протягом цього часу не буде погано, якщо ви зробите це як група лідерів. Старійшини в церкві, просячи Господа відкрити вам через молитву і розгляд Його Слова, що є те, від чого нам потрібно покаятися як групі старійшин, де наша функція як офіцерів Христа в цій конкретній congregácii. Тільки тоді ви можете подивитися на congregáciu і сказати: «Що є те, від чого цій церкві потрібно покаятися?»

Два суботніх вечори тому, коли я слухав пастора Рідера про його дослідження книги Йоіля і умов, які були розглянуті, і потреби в покаянні, які були з'ясовані, я не міг не подумати про все, що я тільки що поділився з вами. Чи є якесь диво, що в нашій країні, в євангельському світі, до теперішнього часу, 3500 до 4000 церков на рік закривають свої двері, і це чистий закриття після всіх церковних посадок, які були зроблені протягом будь-якого року, і людина, чий авторитет я дуже довіряю, вірить на підставі своїх досліджень, що через все, що відбувається, і падіння різних деномінацій у питаннях моралі, що багато як 8000 церков можуть закрити свої двері, починаючи з 2014 року.

Що ми бачимо тут? Ми бачимо подяку Господу за те, що ми можемо слухати послання від пасторів, таких як пастор Рідер, про Йоіля, Наума і те, що ми можемо закликати себе до суті покаяння, просячи Господа змінити нас будь-яким чином, яким Він хоче, до будь-якого ступеня, яким Він хоче, і в будь-який час, коли Він хоче, і мати намір, з любові до Нього, Його людей і загублених. Ми не хочемо гасити Дух. Ми не хочемо стати марними, індивідуально чи як лідери, або спільно як конгрегація. Ми не зобов'язані.

Чи знаєте, що я люблю в доктрині викуплення? Це те «я можу», яке дано нам у доктрині викуплення. Я можу робити все через Христа, який зміцнює мене. Раніше я не міг сказати цього. До того, як я пізнав Господа, я навіть не був зацікавлений у тому, щоб сказати це, але тепер не тільки я прощений, але я був покликаний до інтимності з Ним, щоб насолоджуватися Ним. Я був покликаний до Нього не тільки за те, що Він може зробити для мене, але до Нього, щоб любити Його, Його людей і загублених, і чекати перед Ним у Його присутності, і я можу робити це. Ми можемо, і нехай Святий Дух дасть нам через ці істини в Його Слові рішення, апетит, ставлення і поведінку, які свідчать про це. Давайте молитися.

Молитва:

Наш Небесний Батько, ми дякуємо Тобі, що Ти дав Себе нам у Христі. Ти дав Його нам. Ти, дорогий Батько, і Ти, дорогий Ісусе, дали нам Святого Духа, щоб Він дійсно жив у нас. Ти вказав, Господь Ісусе, що Ти завжди живеш, щоб заступатися за нас, і Ти дав нам усі пояснення, які нам потрібні. Ти дав нам можливість сказати: «Я можу» до повідомлень і викликів, таких як це, і тому ми молимося зараз, щоб у декілька моментів мовчання Ти дав кожній людині, що читає це, можливість сказати Тобі те, що потрібно сказати. Візьміть декілька моментів мовчання зараз, щоб сказати Господу те, що потрібно сказати. Може бути, що коли ви почули це повідомлення, ви усвідомили, що є деякі речі, про які вам потрібно покаятися, і чи зробите ви це зараз? Наш Небесний Батько, ми дякуємо Тобі за дар покаяння. Ми дякуємо Тобі, що він приходить через дію Святого Духа в наших умах і серцях, і які молитви були розпочаті в цей момент, ми молимося, щоб вони продовжились, поки не будуть закінчені, якщо не зараз, то скоро і в дні попереду. Ми просимо це з подякою в Імені Ісуса, Амінь.