Чи існує справжнє пекло і чи є воно вічним?

Чи існує справжнє пекло і чи триває воно вічно?

Від преподобного Майка Осборна

Наше читання із Матира 13 розділу, вірші 44-50.

Царство небесне подібне до скарбу, схованого в полі. Коли чоловік знайшов його, він знову сховав його, а потім із радістю пішов і продав усе, що мав, і купив те поле.

Знову царство небесне подібне до купця, який шукає хороших перлів. Коли він знайшов один великої цінності, він пішов і продав усе, що мав, і купив його. Ще раз, царство небесне подібне до сіті, яку спустили в озеро і яка впіймала всіляких риб. Коли вона була повна, рибалки витягли її на берег. Потім вони сіли і зібрали добрих риб у кошики, а поганих викинули. Отак буде наприкінці віку. Ангели прийдуть і відділять злих від праведних та кинуть їх у піч вогненну, де буде плач і скрежет зубів.

Слово Господнє.

Протягом кількох останніх тижнів літа ми розглядаємо серію питань, яку ми назвали «Чесні відповіді на чесні питання». Кожного тижня ми беремо інше питання — або те, яке було надіслано вами, congregation, або те, яке, на нашу думку, ви собі задаєте, хочете ви того чи ні. І сьогодні я хочу розглянути два найбільш тривожні питання, які християни чують про нашу віру: Чи існує справжнє пекло? І чи триває воно вічно?

Для багатьох людей у нашій культурі сьогодні пекло — це місце, яке не можна називати. Це образлива доктрина. Мало хто говорить про це, а коли говорять, то зазвичай із сарказмом, зневагою чи скептицизмом. Я думаю, що ми, як народ Божий, часто відчуваємо почуття збентеження, коли ця тема виникає. Я пам'ятаю, як кілька років тому зустрічався зі старими друзями зі школи. Після того, як стало відомо, що я став пастором — я прийняв Христа з часів школи — один із них, після кількох інших питань про християнство, сказав: «Тепер… ти не один із тих християн, які вірять у вогненне пекло, чи не так?» А я сказав: «Так, я вірю». Вона була вражена тим, що я міг вірити в таке.

Ніхто не любить думати про пекло. Якщо чесно, я б із задоволенням проповідував про щось набагато більш підбадьорююче та заохочуюче. Але якщо справді існує місце, хоч трохи схоже на пекло, описане в Біблії, чи не було б правильним розповісти людям про нього? Якщо таке місце існує, чи не було б люб'язно попередити людей?

Тож дозвольте мені показати свої карти. Як я сказав хвилину тому, я дійсно вірю в пекло. Я вірю в нього не тому, що я розумію все про нього, не тому, що я можу відповісти на кожне питання, і не тому, що Біблія розповідає нам усе, що ми могли б хотіти знати. Я вірю в нього тому, що Священне Писання змушує мене вірити в нього — і тому, що я ваш пастор, і частина мого покликання — вивчати Писання та розповідати вам, що вони говорять.

Ми будемо говорити про пекло цього ранку не тільки для того, щоб ви могли прийняти попередження, але й для того, щоб ви могли попереджати інших. Тільки що прочитаний текст — один із багатьох уривків, які ми могли б обрати, але я обрав його тому, що він у дуже короткому просторі викладає дві дуже прості істини. І перша з них така: пекло справді існує. Пекло справді існує. Подивіться на вірші 49 і 50. Ісус каже: “Так буде наприкінці віку. Ангели прийдуть і відділять лихих від праведних та кинуть їх у піч огненну, де буде плач і скрежет зубів.”

У Matthew 13 Ісус вчить через історії — притчі. Їх сім, можливо вісім, залежно від того, як ви вважаєте останню. Є притча про сіяча, про пшеницю і куколь, гірчичне зерно, дріжджі, а потім три, які ми прочитали: про схований скарб, про перлину великої ціни та про цю сітку, повну риби.

Проведемо кілька хвилин із останньою — із сіткою, повною риби. Вона дуже подібна до притчі про пшеницю і бур’яни раніше в розділі, а також до відомого уривку в розділі 25 про овець і козлів. Той самий основний урок проходить через усі три. У цій історії Ісус каже, що є дві основні види риби в морі: добра риба і погана риба. Вони пливуть поряд, але одного дня настане день розділення — день відплати, день суду. У той день рибалки будуть сортувати рибу: добру — у кошики, а погану — викинуть.

Ось ця історія. Але про кого говорить Ісус? Очевидно, не про рибу. Він говорить про людей. Добрі риби — це послідовники Ісуса Христа — люди, які народилися знову, які відвернулися від своїх гріхів, які довірилися Христу для спасіння. Вони — «праведні», каже Ісус — не тому, що вони кращі за інших, але тому, що їхні гріхи були відмиті, а праведність Христа була їм зарахована. Погані риби — це ті, хто обирає жити життям на свій розсуд, хто ігнорує Ісуса Христа і залишається у своєму гріху. Вони — «нечестиві», не тому, що вони гірші за інших, але тому, що відкинули Ісуса і знехтували Його пропозицією спасіння. Вони — це те, чим були б праведники, якби не дія Христа.

І вірш 50 каже, що кінцева доля цієї групи — нечестивих — є вогняна піч, де буде плач і скрежет зубів. Це місце, про яке Ісус говорить, має кілька назв у Писанні: Аїд, безодня, а в Об'явленні — озеро вогню.

Ми зазвичай називаємо його пеклом, але в Новому Завіті воно найчастіше називається Геєнна. Якби ви читали Матвія мовою оригіналу, ви б побачили, що це слово Ісус часто вживає. Геєнна відноситься до долини Гінном, географічної області за межами Єрусалима. За сотні років до часу Христа народ Божий поклонявся там ідолам — і ще гірше, діти були вбиті там, принесені в жертву язичницькому богу Молоху. Їхні батьки примушували їх ходити через вогонь, і в цьому процесі вони вмирали. Ось якою була долина Гінном, якщо можна собі таке уявити.

На щастя, добрий цар — Йосія — пізніше зруйнував це місце та його використання для ідолопоклонства і перетворив його на міське смітник. Долина Єнномова стала сміттєзвалищем. Туди складали людські відходи, сміття, а також тіла злочинців. Це було огидне, жахливе місце — місце, де вогонь ніколи не згасав, а личинки ніколи не вмирали. Це слово Геєна тоді стало синонімом пекла. Тому Ісус порівнює пекло з вогненною піччю. Ви можете собі уявити вогонь на тому сміттєзвалищі, який постійно спалює відходи Єрусалима.

Тож, друзі, пекло не є фігуральним виразом. Воно не є метафорою. Воно не є станом розуму, як іноді чують люди. Ні — згідно зі Святим Письмом, це справжнє місце. Це кінцева доля не покаявшихся грішників, а також кінцева доля Сатани та його демонів. І людина в Біблії, яка більше всіх говорить про пекло, є найлюбовнішою, найдбайливішою, найсмиреннішою, найлагіднішою людиною, яка коли-небудь жила: Ісус Христос. Це правда — Він говорить про пекло більше, ніж хто-небудь інший у Святому Письмі. За деякими оцінками, 13% Його вчення стосуються пекла, і що половина Його притч стосуються покарання, суду чи пекла. Ісус був дуже відвертим щодо цієї теми.

Тож дозвольте мені розповісти вам про п'ять речей, які Ісус сказав про пекло. Є більше, але ці п'ять особливо важливі.

1. Пекло є місцем відокремлення від благодатної присутності Бога.

Раніше в цьому розділі, коли Ісус пояснює притчу про пшеницю та кукіль, Він говорить у вірші 41, що Син Людський пошле Своїх ангелів, і вони виполотимуть із Його царства все, що спричиняє гріх, та всіх, хто чинить зло. “Вони кинуть їх у вогненну піч, де буде” — ось цей вислів знову — “плач та скрежетання зубів”. А потім праведники будуть сяяти, як сонце, у Царстві Отця їхнього.

Існують лише дві можливості, каже Ісус. Ви або пшениця, або бур'ян. Ви або добра риба, або погана риба. Ви або спасені, або загиблі. Ви або будете прийняті в Царство Боже, або будете викорчені. Ви або будете сяяти, як сонце, в Царстві Отця вашого, або підете в піч вогненну. Ви або будете з Христом навіки, або навіки відокремлені від Нього та Його любові.

2. Пекло — це місце повної темряви та мороку.

Тричі в Євангелії від Матвія Ісус каже, що ті, хто відкидає Його, будуть викинуті “зовні, у темряву”. Який жахливий образ — відкинуті, подалі від світла, у темряву.

3. Пекло — це місце свідомого, крайнього суму та жалю.

Ісус знову і знову використовує вираз “плач та скрежетання зубів”. Розмірковуючи над цим виразом, я уявляю Ісуса, який використовує його, щоб висловити своєрідний жаль чи безнадію, яких ми ледве можемо собі уявити — змішані з гнівом, змішані з самозневагою, все це завернуте в той образ плачу та скрежетання зубів.

4. Пекло — це місце вогню.

У нашому сьогоднішньому тексті Ісус називає його піччю вогненною. В іншому місці Він говорить про “вічний вогонь” або “вогонь пекла”. Revelation 14 описує сірку, що горить. Revelation 20 називає його озером вогню. Багато інших уривків Нового Завіту використовують образ вогню.

Тепер я знаю, що це викликає питання. Раніше ми сказали, що пекло — це місце повної темряви, а тепер ми говоримо, що це місце вогню. Як воно може бути і тим, і іншим? Відповідь полягає в тому, що Ісус використовує високо фігуративну мову, щоб описати реальність, якої ми ніколи не відчували — місце нестягненного болю. Він використовує образи, які ми можемо собі уявити. Суттєво те, що пекло є і фізично, і психологічно жахливим — як вогонь болючий та інтенсивний, так само пекло, у всіх відношеннях, болюче та інтенсивне.

5. Пекло триває вічно.

Воно є місцем вічного покарання.

Дозвольте мені показати вам декілька віршів, тому що це важлива частина біблійного вчення про пекло — і це частина, з якою ви і я будемо мати найбільше проблем. У Matthew 18, Ісус каже, що краще ввійти в життя каліком або кульгавим, ніж мати дві руки або дві ноги і бути вкинутими у вічний вогонь. Mark 9:43 каже щось подібне: краще ввійти в життя каліком, ніж з двома руками піти в пекло, “де вогонь ніколи не згасає”. У Matthew 25 — історії про овець і козлів — Ісус каже, що Господь скаже тим, хто стоїть зліва, “Відійдіть від Мене, прокляті, у вічний вогонь, приготований для диявола та його ангелів”. А пізніше Він каже: “Вони підуть у вічне покарання, а праведники — у вічне життя”.

Зауважте, що слово вічний — це те саме грецьке слово, яке стосується і неба, і пекла. Якщо пекло не вічне, то так само не вічне і небо. Вони стоять або падають разом. Пекло триває вічно, так само як і небо триває вічно.

Нарешті, у Mark 9, Ісус цитує Isaiah 66: “Їхній черв’як не вмирає, і вогонь не згасає” — ще один яскравий спосіб опису вічної природи пекла.

Зараз, багато євангельських вчених і богословів відійшли від традиційного погляду на пекло як на вічне існування. Вони дотримуються так званого анігіляціонізму — ідеї про те, що в якийсь момент невіруючі просто перестають існувати, їхні тіла і душі розчиняються. Деякі кажуть, що це відбувається в момент смерті; інші кажуть, що це відбувається в День Суду. Інші кажуть, що анігіляція може відбутися після того, як людина постраждає трохи в пеклі. Але зрештою, згідно з анігіляціоністським поглядом, душі і тіла людей у пеклі повністю і остаточно знищуються.

Існує кілька проблем із цією теорією. У мене немає часу розглядати всі їх, але не остання з них така: якщо анігіляціонізм істинний, то Ісус говорив неправду, коли сказав, що пекло вічне. І не тільки це — якщо люди в пеклі зрештою анігілюються, то подумайте: існує більше ніж один спосіб врятуватися від Божого гніву. Один спосіб — через кров Ісуса, через віру в Христа. Інший спосіб — просто нічого не робити. Якщо ви відмовляєтесь від Христа, якщо ви просто пройдете через Судний День — можливо, трохи постраждаєте — зрештою ваші страждання закінчуються, і ви перестаєте існувати.

Друзі, це не правда. Анігіляціонізм не істинний. Якщо ви хочете вивчити це питання глибше, я рекомендую книгу Роберта Петерсона «Пекло на суді: Справа на користь вічного покарання». Деякі, хто дотримується цього погляду, я вважаю, пропускають ясне вчення Писання. Є також люди сьогодні, які називають себе універсалістами, які вірять, що зрештою всі потраплять до раю. Цей погляд був популяризований кілька років тому Робом Беллом у його книзі «Любов перемагає». Це не правда. Деякі вірять у реінкарнацію — вам доведеться жити знову і знову. Деякі з римсько-католицького середовища вірять у чистилище. Але я запевняю вас, всі ці [погляди] є людськими спробами уникнути очевидної істини Писання: існує тільки дві кінцеві долі, і пекло — це реальне місце, яке триває вічно.

Тепер я можу уявити, що деякі з вас можуть думати: мені не подобається такий Бог. Мій Бог набагато більш люблячий, ніж те, що описує Майк. Я не вірю в Бога, який посилає людей до пекла.

Дозвольте мені сказати дві речі про це. По-перше, ви не можете вибрати собі Бога.

Бог є тим, хто Він є. Ви повинні прийняти Його на Його умовах, або взагалі не приймати. Ви не можете виділяти серед Його атрибутів свої улюблені. Ви не можете сказати: «Мені подобається любов Бога, але мені не подобається Його справедливість чи святость». Бог є тим, хто Він є. Насправді, ви можете бути здивовані, дізнавшись, що Біблія говорить про святості Бога набагато більше, ніж про Його любов. Гнів Бога згадується приблизно 600 разів. І якщо ви не вірите в Бога святості, справедливості та гніву, то ви ніколи не зрозумієте любові Бога.

Бог так любить людський рід, що Він послав Іісуса померти на хресті — бути нашим замісником, прийняти гнів Бога замість нас — щоб ми могли бути врятовані від нього. Любов Бога сяє найяскравіше на тлі Його святості та справедливості, тому що Бог надав спосіб. Він зробив можливим для вас бути впевненими, що ви ніколи не потрапите до пекла — тому що Він любить вас. Двері до раю широко відчинені, і Іісус стоїть там, кликаючи вас, готовий прийняти вас із радістю. Тож не намагайтесь вибрати свого Бога. Приймайте Його таким, який Він є. Це єдиний спосіб прийняти Його.

По-друге, тим, хто бореться із цим вченням і не бачить у ньому любові Бога, я хочу сказати, що у дуже реальному сенсі Бог не посилає нікого до пекла. Люди, які перебувають у пеклі, там тому, що вони вільно обирають бути там. Я знаю напевно, що до того, як Бог увійшов у моє життя у 1975 році і зробив мене новим, я вільно йшов до пекла — тому що я хотів робити те, що робив. І якби Бог не врятував мене, я б заслуговував бути покараним там. К. С. Льюїс колись сказав, що є тільки два види людей у світі: ті, які говорять Богові: «Нехай буде Твоя воля», і ті, яким Бог говорить наприкінці: «Нехай буде твоя воля».

Ніхто не перебуває в пеклі, хто не хоче там бути. І ось Блага Вість: ніхто не піде до пекла, хто справді хоче пізнати Ісуса Христа. Ви скажете: “Але чому людина повинна платити вічно за гріх? Невже гріх справді такий поганий?” Відповідь Біблії – так. Якщо гріх заслуговує вічного покарання, то він повинен бути таким поганим. Гріх – це напад проти Бога – Того, хто створив вас, хто дав вам життя, хто підтримує кожний ваш удар серця, хто оточує вас благословеннями кожного дня, і хто віддав Свого Єдиного Сина, щоб ви могли бути прощені. Гріх – це напад на нескінченно люблячого, милостивого Бога. Якщо пекло доводить що-небудь, то воно доводить надзвичайну гріховність гріха. Коли ми грішимо, ми ображаємо Царя, який має повне право встановлювати умови наших відносин з Ним. І покарання повинно відповідати злочину.

Ну, я сказав, що Matthew 13 вчить двом речам. По-перше, що пекло – це справжнє місце – і багато хто туди потрапляє. Але по-друге – і це Блага Вість – вам не потрібно бути одним із них.

Ваш друг не повинен бути одним із них.

Ваші батьки не повинні бути одним із них.

Ваші діти не повинні потрапити до пекла.

Ваші сусіди, народ Дагомба з Гани, за яких ми молилися раніше, не повинні потрапити до пекла – якщо вони зроблять одну річ: покаяться і повірити в Євангеліє Ісуса Христа. У віршах 44–46 Ісус розповідає дві короткі притчі. У вірші 44 Він говорить, що Царство Небесне подібне до скарбу, прихованого в полі. Коли людина знаходить його, він знову ховає його, і в радості своїй продає все, що має, і купує те поле. Що є тим скарбом? У вірші 45 Він говорить, що Царство Небесне подібне до купця, який шукає прекрасних перлів. Коли він знаходить один із великої цінності, він продає все, що має, і купує його. Що є тим перлом великої ціни? Скарб, вартий усього, що можна віддати, перл найбільшої цінності у всесвіті, – це Ісус Христос. Він – Цар, який вартий більше, ніж усе, що пропонує світ. Він вартий віддати все, щоб мати Його.

У Апостольському Символі Віри — який ми прочитаємо перед Господньою Вечерею — ми говоримо про Ісуса «зійшов у пекло». Саме це Він зробив на хресті. Він відчув відокремлення від Свого люблячого Отця заради тебе і мене. Він прийняв на Себе твій гріх, узяв на Себе твою вину і нещастя, і помер тією смертю, яку ти заслужив, щоб ти міг жити життям, якого не заслужив. Ісус Христос — це той скарб. Він — той перлину. Наслідуй Йому, і тобі ніколи не доведеться боятися пекла.

Послухайте — якщо все, що я сьогодні сказав про пекло, є правдою, то перед тобою стоїть найкритичніше рішення, яке тобі коли-небудь доведеться прийняти. Чи готовий ти ризикнути своєю вічністю, сподіваючись на те, що пекло не існує? Чи готовий ти чекати до свого останнього подиху, щоб дізнатися? Чи готовий ти зволікати з рішенням щодо Ісуса Христа, ризикуючи тим, що Бог не зажадає твого життя раніше, ніж ти примиришся з Ним?

Ставки дуже високі. Залежно від того, що ти зробиш з Ісусом, ти можеш або втратити, або здобути вічне життя. Це твої два варіанти: небо чи пекло. Немає третього варіанту. І якщо це вчення про пекло є правдою, то дозволь мені сказати нам як церковній сім'ї: ці слова на задній стіні ніколи не мали більшого значення, ніж зараз.

Ми тут, щоб іти і робити учнями всі народи. Чи зможеш ти ігнорувати біду своїх ближніх — своїх співробітників, однокласників, людей через дорогу, людей по всьому світу — якщо зрозумієш їхню долю, якщо вони помруть без Ісуса Христа? Тож що ти зробиш? Що ти віддаш? Як ти будеш служити? Кому ти будеш говорити? Тому що те, що ми дізналися зі Слова Божого сьогодні вранці, вимагає відповіді. Ми не можемо залишатися байдужими. Як тільки ми розуміємо істину про небо і пекло, ми усвідомлюємо, що ми володіємо скарбом, який їм потрібен. Ми знайшли перлину найбільшої ціни. Давайте віддамо її. Давайте віддамо її.

Nora Ephron — одна з моїх улюблених сценаристів і режисерів — ви, напевно, знаєте багато її фільмів: Коли Гаррі зустрів Селлі, Безсонниця в Сіетлі, У вас є пошта, Джулі та Джулія. Вона померла минулого тижня від пов'язаної з лейкемією пневмонії. Незадовго до своєї смерті вона сказала таке:

“Ви досягаєте певної точки в житті, коли ви повинні реалістично розуміти, що дні стають коротшими, і ви не можете відкладати думку про те, що колись ви до цього дійдете. Якщо ви дійсно хочете зробити це, ви повинні зробити це зараз. Є занадто багато людей, які хворіють, і раніше чи пізніше це станеться і з вами.”

Вона права. І кілька днів тому Nora Ephron увійшла у вічність. Так станеться і з вами. Так станеться і зі мною. Де будете ви?

Рев. Майк Осборн приєднався до персоналу RTS Orlando у березні 2019 року на посаду нового декана студентів. Він також служить директором відділу польової освіти та працевлаштування, допомагаючи та наставляючи студентів MDiv під час підготовки до повноцінного служіння Євангелієм. Крім того, Майк часто можна знайти в класі, де він викладає лабораторії проповіді та курси пасторського консультування.

Ця стаття ґрунтується на дослівному тексті проповіді Рев. Осборна. Вона була трохи відредагована Copilot, а також богословським персоналом Third Millennium Ministries.