Звільняючи місце для місійного служіння

Відкриваючи місце для місій

Євреїв 13

Від Скотта Мура

Ну, добрий вечір. Я повернувся! І я втомився! У мене був повний день. Ви, хлопці, мені його добре заповнили, і я виставлю вам рахунок завтра! Цього вечора я хочу поговорити з вами, і сподіваюсь, що це буде трохи більш розмовним. Цього ранку ми говорили про нашу мотивацію для місій з 1 Івана. Перш за все, у нас виникає складнощі з розумінням наших власних мотивацій. І це нормально. І не варто бути зневажливим до себе через це, а навпаки – розуміти доброту Бога і дозволяти доброті Бога просто сказати: «Знаєте що? Гаразд, у мене змішані мотиви. Я егоїстичний часто. І знаєте що, оскільки я створений за образом Бога, у мене є багато радості від того, що я просто перебуваю у зв’язку з іншими, і це добре, і це є в мені», і благословляти багато речей, які є в нас. Але мотивація для місій, мотивація для поділення нашої віри полягає в тому, щоб наша радість могла бути повною, щоб наша радість могла бути цілковитою. Іншими словами, якщо ми хочемо поділитися нашою вірою, щоб хтось міг пізнати Христа, ми дійсно хочемо, щоб він пізнав Христа, тому що Христос – єдиний, хто може допомогти стінам, які розділяють нас, впасти, щоб ми могли реально пов’язати один з одним у вразливому коханні. Мета нашого доручення – любов. І любов – це не дорога в один кінець, а двостороння магістраль, де і ми даємо, і отримуємо.

І ця радість є мотивацією для нашого місіонерського служіння, бо ви знаєте чому? Приємно радіти людям. Відчувати радість від спілкування з людьми - це приємно, чи не так? Так, це так. І чи не робить вас це трохи більш впевненими, знаючи, що це є наша головна мотивація для місіонерського служіння? Що вам не потрібно ставати суперзіркою, вам не потрібно читати автобіографію та робити всі ті речі, які робили ці чоловіки та жінки, але те, що робить вас великим місіонером, лежить глибоко в тканині вашого буття, тому що ви створені за образом Бога, який любить радіти вами, любить радіти Богові у спілкуванні Трійці та створив вас, і Він любить радіти вами. Так, ми створені для того, щоб прославляти Бога та радіти Йому вічно, але ми також створені для того, щоб бути радістю для Нього вічно. Як це вас робить відчувати, що Він радіє вами, що Він знаходить у вас радість? Він на небі, поки ви спите, чекаючи, коли ви прокинетесь. «Погляньте на мою донечку. Погляньте на мого синочка. Дивіться, що він та вона збираються зробити сьогодні!» Чи не так? І це просто чудова річ, що ця радість є мотивацією.

Ми чуємо радість, коли чуємо Павла, і бачимо радість в Ісусі. «Бо радість, що була перед Ним.» Єдина проблема полягає в тому, що більшість із нас справді не маємо місткості для радості. Ми справді не знаємо, що з нею робити. К.С. Льюїс багато писав про радість, тому що радість — це справді важка річ у поводженні. Амінь? І причина, чому ми не справді насолоджуємося радістю, не дуже добре поводимося з радістю, полягає в тому, що ми не робимо важкої праці скорботи, що супроводжує радість. Скорбота — це лопата, що викопує серце, щоб радість могла заповнити порожнину, яку скорбота викопує. Якщо ви не робите скорботу добре, ви не можете робити радість добре. Ми чули це — «Якщо ми маємо вуха, щоб чути» — Давид говорив про скорботу і радість, коли був тут. Він говорив про те, що мав залишити свою маленьку дівчинку. Це сумно. Чого я прагну, це бути зі своєю маленькою дівчинкою і бачити її обличчя, але я не здатний через свої обмеження, через свою бідність, тому що я не можу бути в двох місцях одночасно, я не здатний бути в тому ж місці.» Чого я прагну і чого я можу мати насправді, не пов’язані, а середня дорога між цими двома називається скорбота. І що ми будемо робити, коли ми сумні, коли маємо ці прагнення, але залежимо від іншого, щоб задовольнити ці прагнення, ми залежимо від вільних дій інших, щоб справді задовольнити наші прагнення і бажання? Ми залежимо від інших у радості.

Тепер це складно у світі, де ми обмежені, і це складно у світі, що піддається марності, але через Христа ми можемо взяти в цьому участь. Що я зроблю, це я прочитаю 13 главу Євреїв. І що я хотів би зробити сьогодні, це дослідити, чому ми не маємо місткості для радості, і деякі речі, які ми можемо зробити, щоб викопати нашу місткість для радості, щоб коли інші люди приходять до нас, ми могли справді вбирати їх і насолоджуватися людьми. Глава 13, вірш 1:

Нехай братівське кохання триває. Не забувайте показувати гостинність до незнайомців, бо тим самим деякі прийняли ангелів, не знаючи про це. Пам'ятайте про тих, хто у в'язниці, ніби ви були у в'язниці разом з ними, і про тих, хто зазнає утисків, оскільки ви теж перебуваєте у тілі. Нехай шлюб буде шанований серед усіх, і нехай шлюбне ложе буде незаплямованим, бо Бог буде судити тих, хто займається розпудою та перелюбством. Утримайте своє життя вільним від любові до грошей і будьте задоволені тим, що маєте, бо Він сказав: "Я ніколи не покину тебе і не забуду тебе". Тому ми можемо впевнено сказати: "Господь — мій помічник; я не буду боятися; що може зробити мені людина?"

Пам'ятайте ваших лідерів, які говорили вам слово Боже. Розгляньте наслідки їхнього способу життя і наслідуйте їхній вірі. Ісус Христос є тим самим учора, сьогодні і назавжди. Не будьте відведені різними та чужими вченнями, бо добре, коли серце зміцнюється благодаттю, а не їжею, яка не принесла користі тим, хто присвятив себе їй. У нас є жертовник, від якого ті, хто служить намету, не мають права їсти. Бо тіла тих тварин, кров яких приноситься у святилище високим священиком як жертва за гріх, спалюються поза табором. Так і Ісус постраждав поза брамою, щоб освятити людей через свою власну кров. Тому давайте підемо до Нього поза табором і візьмемо на себе ганьбу, яку Він витерпів. Бо ми не маємо тут постійного міста, але шукаємо міста, яке має прийти.

Небесний Отець, ми просимо силою Твого Святого Духа і через дивне посередництво Твого Сина, я прошу, щоб Ти просвітив наші очі, серця і вуха, щоб ми могли бачити, чути і бачити дивовижні речі з Твого Слова. Нехай буде так, в ім'я Ісуса, амінь.

Пам'ятайте ваших лідерів

Коли він каже тут: «Згадуйте своїх лідерів», те, що він говорить, нагадує мені про те, що Павло, коли пише Тимофію, каже: «Я довго хочу бути з вами». Чи чуєте ви це? Він провів час із Тимофієм, навчаючи його Євангелію, і не може бути з ним географічно. І він каже: «Я довго хочу бути з вами, щоб моя радість була повною». Отже, Павло добре вміє сумувати. Він повідомляє про свої прагнення. Він повідомляє про свої бажання. Хіба це не добре? І Ісус, коли Він, якраз перед тим, як мав померти, я завжди дивуюсь, думаючи про це, вирішив пообідати зі своїми друзями. Тобто, якби розп'яття було у нього на календарі на наступний день, чи захотіли б ви пообідати зі своїми друзями? Він захотів. І вони співали гімн разом. І здогадуйтесь, хто був у тій кімнаті? Юда був у тій кімнаті. І Ісус відчув напругу між тим, щоб насолоджуватися людьми в тій кімнаті, але також знаючи, що один із них зрадить Йому і що всі вони насправді покинуть Його, навіть Петро. Як ви і я маємо справу з людьми, яких ми знаємо зрадили нас або навіть зрадять нас? Нам важко навіть перебувати в одній кімнаті. Нам важко навіть дивитися в очі. Але Ісус обідав із ними; Він довго хотів бути з'єднаним із ними. Але Він також сумував, коли знав, що зради відбудуться, коли відстань відбудеться. Він добре вміє сумувати. Він добре вміє радіти.

Те, що я хочу зробити, це створити ці категорії та допомогти нам зрозуміти ці категорії, а категорії зосереджені на віршах 10-14. Якщо ви подивитеся сюди, там сказано: «Ми маємо жертовник, від якого ті, хто служить намету, не мають права їсти. Бо тіла тих тварин, кров яких приноситься до святих місць первосвящеником як жертва за гріх, спалюються поза табором. Так і Ісус постраждав поза ворітьми, щоб освятити людей через свою власну кров. Тому давайте підемо до Нього поза табором і візьмемо на себе ганьбу, яку Він зазнав.» І ось у вас є ці категорії: є «всередині намету» і є «поза ворітьми». І письменник говорить про те, що у нас є жертовник, і цей жертовник - це хрест Христа, який був спалений поза табором. Але є ті, хто любить залишатися всередині намету. Вони залишаються всередині намету, всередині того, що я називаю укріпленим містом, укріпленим табором, де все дуже передбачувано. Жертви приносяться. Усі читають молитви, і все дуже передбачувано та керовано. Послухайте, що каже один коментатор:

«Це послання, можливо, було написане не для компанії християн, які ось-ось відступлять від віри, а радше для ізольованої єврейсько-християнської групи, яка стала виключною та ізоляціоністською у своєму ставленні, зберігаючи Євангеліє для себе. Налякані тим, що привернуть увагу до свого відмінного християнського послання, вони мінімізували його, живучи надто вже в єврейській частині свого християнства. Таким чином, вони побудували навколо себе надійні стіни, ігноруючи Божу мету, що вони мають бути місіонерським народом. Це привабливе тлумачення, і якщо теза вірна, то заклик вийти до Нього поза табором має ще більш вражаючу привабливість. У цьому випадку він адресований не героїчним християнам, яких вигнали із синагоги, а занадто нерішучим християнам, які воліють залишатися всередині неї.»

Всередині намету

Сподіваюсь, ви бачите ці категорії тут. Є те, що всередині намету, і є те, що поза табором. І те слово «намет», внутрішнє життя табору, це слово означає укріплене місто; це укріплений табір. І я сподіваюсь, що ви і я, ми зможемо будувати ці категорії тому, що, як я сказав сьогодні вранці, у нас є ці прагнення, але ми не хочемо довіряти тому, що ці прагнення можуть бути задоволені кимось іншим. І тому ми робимо те, що будуємо ці фігові листки, будуємо ці фортеці, будуємо ці укріплені табори, де ми потім починаємо маніпулювати своїм шляхом через життя. І ми починаємо відчувати, що нам потрібно фактично захопити все під контроль тому, що ми не довіряємо тому, що Бог чи хтось інший може фактично прийняти нас із добротою, дати нам доброту. І тому нам потрібно починати задовольняти свої власні потреби, і тому у нас є ці фігові листки. Ми відступаємо, ми захищаємо себе, ми залежимо від себе самих для нашого власного захисту і задоволення; такі речі, як ці.

Є укріплені табори і потім є поза табором. Якщо ви можете згадати ті дні, життя всередині того намету, всередині того укріпленого табору, де євреї були дуже безпечні та захищені – я уявляю собі військову базу. Тепер, коли ви потрапляєте на військову базу або, скажімо, ви їдете до навчального табору, що є першим, що робить кожен, коли потрапляє до навчального табору? Всім стригають голову, чи не так? Усі одягають однакову форму. Усі вчаться марширувати. Ваші ноги повинні рухатися одночасно. Це як: «Лівий, лівий, лівий, правий, лівий». Усі дотримуються одного й того ж розпорядку. Усе безпечно. Усе передбачувано. Нічого не втрачено. Усі ваші речі – у коробці. Ваше ліжко повинно бути застелено в ідеальний час. Ви прокидаєтеся в ідеальний час, у потрібний час; ви їсте їжу в потрібний час. У вас є тільки певний час, щоб їсти цю їжу, і після того, як це закінчено, треба йти робити віджимання одночасно. Чи не так? Усе дуже передбачувано. Чому? Тому що коли ви намагаєтеся зберегти безпеку, будь-що незвичайне, будь-що непередбачуване дуже лякає. Амінь?

Зміцнійтеся благодаттю

Дивіться, це причина, чому ми любимо контролювати життя. Нам не подобається, коли щось виходить з-під контролю. У нас є одне й те ж місце, де ми кладемо ключі, коли повертаємось додому. У нас є ті ж самі щоденні routines, які ми виконуємо. Ми заводимо друзів, які дотримуються тих самих культурних норм, що й ми. Нам подобається відступати в ці укріплені табори, де все безпечно й передбачувано, і де ми не вразливі. Укріплені табори – це ті речі, яким ми віддані, які обіцяють нам захист і задоволення. Письменник говорить тут: «Не будьте відведені різними та чужими вченнями, бо добре, коли серце зміцнюється благодаттю». Бачите, він говорить про серце; він говорить про душу. Зміцнюватися благодаттю. Благодать означає, що ви особливі, і ви нічого не зробили, щоб заслужити це. Ви – яблуко ока Божого. Він радіє вами, Він насолоджується вами, не тому, що ви зробили з себе, а тому, що просто любить вас. Второзаконня – «Я люблю тебе, тому що люблю. Я спостерігаю за тобою, коли ти спиш, тому що ти абсолютно прекрасний. І здогадайтесь, що? Коли ти спиш, ти не маніпулюєш світом, щоб зробити себе кимось іншим». Хіба це не найпринижливіша річ, що Він любить вас, коли ви спите, а не коли ви робите щось? «Зміцнюйтесь благодаттю», що Його очі над вами добрі.

«Не зміцнюйтесь їжею, яка не пішла на користь тим, хто відданий їй.» І я хочу додати до цього – їжею чи чимось іншим у створенні, що ви можете маніпулювати; чимось у створенні, чим ви можете віддатися. Чим би ми не віддалися, щоб спробувати зберегти себе в безпеці, щоб спробувати зберегти наш світ у порядку, щоб спробувати зберегти все під контролем і передбачуваним. Чим би ми не віддалися – готові ви до цього? Це не особисто. Тому що ви можете маніпулювати створінням, ви можете маніпулювати навіть своїми біблійними дослідженнями. Ви знаєте? Ви можете встановити годинник. Ви можете читати. Ви можете здобувати знання. Ви можете робити всі ці речі. І тепер я ніби розкопую все у нашому бізнесі, тому що це своєрідні укріплені міста, які ми маємо. Правильно? Але ось що важливо. Якщо ви віддаєтеся людині, якщо ви віддаєтеся Христу, ви не можете маніпулювати Ним. Він не підкоряється нашим правилам. Немає тут «якщо, то» з людиною.

Я на хвилю відійду від свого плану і просто повідомлю вам, що я трохи заплутаний у своїй голові зараз. Чи можете ви помолитися за мене? Тому що я відчуваю, що мені важко спілкуватися. Я дуже хочу зробити все добре. Я хочу закінчити цей день добре. Це моє бажання. І тому я повідомляю вам про своє бажання, але моє тіло ніби каже: «Скотте, я ось-ось виб'юся з сил!» Ви знаєте? Тож давайте спробуємо пройти через це разом, гаразд? Тому що мені теж потрібно почути цю Євангелію.

Мета Наших Укріплених Таборів

Початкова мета наших укріплених таборів – задовольнити наші бажання, гаразд, чи готові ви до цього – не будучи вразливими. Ми фактично вважаємо, що можемо задовольнити наші бажання без того, щоб бути вразливими. Ось брехня. Ось де ми промахуємося. Ось мета їх. Вони обіцяють це. У нас є всілякі укріплені табори. У нас є доктринальні табори, гаразд? Де ми так затишно влаштовані у нашому укріпленому таборі, не поза табором, де речі можуть стати трохи хаотичними, але ми маємо – ось річ, до цього не можна ставитися з повним презирством. Це тільки презирство, що ми маємо, коли ми чіпляємося за нього, але коли ми ховаємося, дозвольте мені запитати вас, хто є на вашій книжній полиці. Чи є інші культури на ваших книжних полицях? Чи можемо ми слухати? Чи знаходите ви себе тільки в навчанні та читанні людей, з якими ви згодні, що вони корисні для вас? У вас може бути ментально укріплений табір. Чи загрожує вам інша ідея? Чи робить вас трохи неспокійним, коли хтось із зовсім іншої культури – я маю на увазі, скільки авторів із Японії на наших книжних полицях?

Шусаку Ендо, його робота про життя Христа, Життя Ісуса – чи хтось із вас читав це? Ендо про життя Ісуса. Креативність та історія, які він знає, щоб створити портрет, який він малює про Христа – я ніколи не бачив і не чув нічого подібного. Африкансько-американські автори, такі як автори Гарлема раніше, ви знаєте, десятиліття тому – Джеймс Болдуїн – я ніколи не читав нічого більш антропологічного, просто більш красивого у описі людства. Я ніколи не читав іншого автора, який міг би так добре описати його серце, те, що він робив, і так добрий до себе, щоб описати речі, які були трохи не так, але також і речі, які були добрими. Коли ми ховаємося у наших укріплених таборах, ми навіть не чуємо цього. У нас навіть немає їх на наших полицях. Хто у нас є на полицях? Усі, хто має однакову форму, як і ми, все, що має однакові ідеї, як і ми; усі, хто марширує під однаковий бій барабана.

Наші ситуаційні та географічні табори

Ми маємо ситуаційні табори, географічні табори. Тут немає критики, але ми будуємо суспільства, які дуже однорідні, де всі досить передбачувані. Ми живемо в районах, де всі дотримуються приблизно однакових правил, яких дотримуємося ми, де вразливість навіть не є проблемою. Усе можна контролювати, усе можна передбачити, усе можна… І ми навіть маємо табори, які мають екзистенціальний характер, де у наших стосунках ми ховаємося у глибинах нашого власного серця і не віддамо себе нікому. Ми не будемо описувати свої почуття. Ми не будемо повідомляти про свої бажання. Тому одна з причин, я думаю, він каже: «Нехай шлюб буде вшанований серед усіх вас», коли він говорить про це, тому що шлюб не є місцем, де ви маніпулюєте іншою людиною, щоб задовольнити свої власні бажання. Шлюб — це місце, де ваші бажання насправді відкриваються. Шлюб — це місце, де стіни навколо нього настільки міцні, що ваші укріплені міста можуть бути відкриті та зруйновані, і ви лякаєтеся, але все ще перебуваєте у безпеці. Чи не так?

Як їх розпізнати

Але як ми можемо розпізнати ці табори? Дозвольте мені трохи намалювати це для вас. Наші серця тужать, тому що ми насправді відчуваємо сум. Правильно? Те, чого ми прагнемо, ми не отримуємо. І тому ми робимо те, що будуємо ці світи навколо себе, де ми думаємо, що можемо маніпулювати своїми шляхами, щоб задовольнити свої прагнення. Чи бачите ви це? І ось що важливо. Ми прагнемо філе міньйон, але ми залежимо від інших людей, щоб отримати це філе. Але у нас є засоби, за допомогою яких ми можемо отримати Cheetos. Гаразд, тепер ви бачите приклади, які я наводжу в Трініті Гарденс, тому що всім подобаються Cheetos. Гарячі Фрі! Всім подобаються Гарячі Фрі в Трініті Гарденс! І тому ви знаєте, але у нас є засоби, щоб не отримати філе, але ми можемо їсти Гарячі Фрі цілий день і щоразу, коли ми відчуваємо трохи голоду – Гарячі Фрі! Гарячі Фрі! Гарячі Фрі! – тому що ми не можемо терпіти голод протягом будь-якого періоду часу. І тому ми ніколи не дозволяємо нашому голоду зростати взагалі і тому ми зовсім не чутливі до речей, які пахнуть добре і які є добрими – до філе, коли аромат філе готується на відстані і ми можемо його відчути, але не можемо, тому що ми відчуваємо запах Гарячих Фрі. Тож у нас немає здатності до радості, тому що в наших укріплених таборах ми просто сидимо там і перекушуємо цілий день, тому що ми не довіряємо, що наші прагнення будуть задоволені іншим. Сподіваюсь, це має сенс!

Як їм підкоритися

І тому нам потрібно розпізнавати ці укріплені міста, щоб ми могли їх зректися. Нам потрібно знати, що ми їх фактично маємо. І ось чудова благодать Божа – ті укріплені табори не тривають. Вони не працюють. Що Він каже? «Нехай ваше серце зміцнюється благодаттю, а не їжею, яка не принесла користі тим, хто відданий їй.» Речі, яким ви віддаєте себе, окрім Ісуса, вони не принесуть вам користі в кінці. Тож як ви дізнаєтеся, що ви перебуваєте у своєму укріпленому таборі? Як ви дізнаєтеся, що ви сховалися і не робите себе вразливим? Дозвольте мені поставити вам декілька запитань. Гаразд? Ви готові? Чи часто ви стаєте оборонними? Коли хтось критикує вас, чи стаєте ви критичними у відповідь? Якщо так, то ви перебуваєте в укріпленому таборі. Чи знаходите ви себе критичними та спрощеними щодо людей? Чи описуються люди за допомогою однослівних імен – збирач податків, грішник, злочинець, те чи інше? Коли ми спрощуємо людей, ми знаємо, що ми перебуваємо в укріпленому таборі. Люди складні. Люди прекрасні. Є більше причин – коли ви бачите афроамериканця, якого вбиває поліцейський офіцер у Міннеаполісі, якщо ви знаходите себе таким, що говорить: «Ну, якби він просто підкорився поліцейському, це ніколи б не сталося. Я підкоряюсь поліції, і це ніколи не трапляється зі мною.» Ви знаєте, що ви перебуваєте в укріпленому таборі. Це складніше, ніж це. Що щодо двадцяти разів, коли він був дитиною і підкорявся, і він знайшов своє обличчя притиснутим до цементу? Це складніше. Там є історія.

Необхідність різноманітності

Я збираюся бути трохи більш конкретним. Чи є у вас різноманітність у вашому житті? Чи є у вас люди, які не схожі на вас? Чи є люди, які можуть не мати однакових цінностей чи дотримуватися однакових культурних норм чи правил, що й ви? Ви, можливо, перебуваєте у зміцненому таборі. Автори, сусіди, люди, які будуть говорити у ваше серце – чи є у вас люди, які будуть говорити до вашої душі? Це справжнє питання. Люди, які бачать вас, знають вас, і говорять до вашої душі. Я зараз трохи заглиблююсь. У ваших місіонерських зусиллях ви завжди даєте і ніколи не отримуєте? У ваших місіонерських зусиллях хіба це взагалі категорія, до якої ви йдете тому, що вам потрібно отримати? Тоді ви, можливо, перебуваєте у зміцненому таборі, якщо отримання не є варіантом; якщо ви завжди вчитель і ніколи не той, кого навчають. Бо ви знаєте, що любов іде в обидва боки. Чи стаєте ви роздратованим, коли людина, яку ви любите, не реагує так, як ви хочете чи очікуєте? Бачите, тому робота з бідними настільки шалена. Вона викриває ваші зміцнені табори по всьому місцю, бо бідні люди ніколи не реагують так, як ви хочете. Вони не грають за вашими правилами. Правильно? «Зачекайте хвилинку, я дав вам це! Ви не оцінили мене!» Щось подібне до цього. «Так, як я хотів, щоб мене оцінили!» Ви, можливо, перебуваєте у зміцненому таборі.

Зміцнені табори позбавлені прибутку

Чи боретеся ви із гнівом? Чи боретеся ви із пристрастю? Ми гніваємося, коли наші укріплені табори не забезпечують того, чого ми прагнемо. Отож, ви пам'ятаєте старшого сина, коли він повернувся, так? І він був такий: «Що відбувається?» У притчі про блудного сина – Лука 15. Він був такий: «Що відбувається? Усі святкують усередині». І відбувається свято. І він питає слуг, тому що слуги знають, а старший брат не знає. І він такий: «Що відбувається всередині?» А блудний син, той, хто не дотримувався всіх правил, насправді отримує свято. Його святкують. Блудного сина люблять. Усе, чого бажає й прагне старший син, насправді переживає той, хто був беззаконним. Правильно? І ось батько виходить і каже: «Прийди зі мною!» Він благає його. «Прийди, стань поряд зі мною!» І старший син, у своєму гніві, що він каже? Він каже: «Я дотримувався всіх правил! Я ніколи не ослухався жодного твого наказу!» Чи чуєте ви укріплений табір? «Ось що я зробив, щоб отримати те, чого я бажаю. І чого я бажаю, це, чоловіче, я хотів би, щоб ти вбив молодого козла й улаштував мені свято з моїми друзями!» Це добрі бажання, але він пішов шляхом маніпуляції, щоб їх досягти. І вгадайте, що? Шлях маніпуляції не оплатився; він не приніс йому користі. І він дивиться на свято з людиною, яка не дотримувалася жодного з тих правил, і він переживає те, чого він справді прагне. Ми гніваємося, коли наші укріплені табори рушаться й не забезпечують, не приносять користі.

Ось благословення вашого гніву, тому що коли ви гніваєтеся, тепер ви знаєте, що у вас є одне.

Чи знали ви, що на гнів свій можна дивитися не з презирством, а з добротою? Це дивна думка, чи не так? Що ми робимо в нашій культурі, коли сердимося? Ми говоримо: «Хороші християни не повинні сердитися! Мені не потрібно сердитися». Але якщо ви знаєте, що Бог добрий і милостивий до вас, то найбільш зворушливі слова батька були після того, як син розгнівався на нього. Хіба це не говорить до вашого серця? Отже, коли ви сердитесь у житті, це, мабуть, тому, що те, чому ви віддали себе, окрім Ісуса, не виправдало, не принесло плодів.

Сину, Ти Завжди Зі Мною

І замість того, щоб стати презирчим до себе чи стати презирчим, насправді дозвольте словам батька спрямувати вас углиб вашої душі. І це не обов’язково те, що вас гнівить. Я завжди кажу і говорю людям, що це те, що вас засмучує. І батько не вступив у той критичний розум. Він не вступив у ту презирчу мову. Він сказав: «Сину, ти завжди зі мною, і все, що маємо, – твоє». Іншими словами: «Тобі не потрібно було робити все це. Ти міг просто попросити мене». Але чи бачите, як це робить нас уразливими? «Я бажаю бути у стосунках з тобою. Я бажаю, щоб ти мене любив, але якщо я залишу це на тебе, щоб виконати ці бажання, ти вільний не виконати їх, і я не знаю, чи зможу витримати біль». Це вразливість. І у нас є Батько, який завжди виконає наші найглибші бажання.

Як Залишити Наші Укріплені Табори

То як ми виходимо зі свого укріпленого табору? Ісус запрошує нас вийти в те, що я називаю священним простором поза табором. І є причина, чому я називаю його священним простором. Ед, чи можна мені поставити тобі питання? Коли мені слід закінчити тут? Гаразд. Я зараз буду дуже вразливим з вами, тому що мій табір - це бути обізнаним, це бути мудрим, це вміти бачити й розуміти глибокі істини та вміти просто й добре спілкуватися ними з людьми. Це те, в чому я сильний. Це те, де я відчуваю себе безпечно й захищено, і це те, де я відчуваю, що мене не будуть ображати. Але є розмови в моєму шлюбі, які дуже важкі для мене. І коли моя дружина, у своїй красі, підходить до мене й починає говорити про те, як мені потрібно зростати, або про те, як у хороший день я можу зростати, а в поганий день - як я не є хорошим чоловіком! Раптом усе в моєму розумі стає неясним. І коли вона каже: «Що з тобою відбувається?» раптом я не можу вимовити жодного слова! Я часто кажу: «Не знаю». Хтось зі мною тут? Чи хтось знає, про що я говорю? Скажіть: «Амінь», якщо ви знаєте! Гаразд, добре; ви зі мною!

І тому я говорю про це зі своїм радником. Я приходжу і бачуся з радником через кілька днів, і ми мали цей спір, і під час спору я перебуваю в замішанні і не можу описати нічого, що відбувається, особливо нічого, що відбувається в моєму серці. І я розповідаю йому про це. І він каже: «Вау. Це священний простір». А я такий: «Що? Про що ти говориш?» А він каже: «Той простір, де все здається хаотичним, непередбачуваним і втраченим для тебе – і вгадай, що? Це поза табором, і це в пустелі. Це те місце, де Ісус. Це називається священним простором». Саме там відбувається перетворення. Саме там мої прагнення більше не можуть бути задоволені моїми маніпуляціями, бо я не можу пізнати свій шлях до задоволення там. І тому мені доводиться довіряти, що прагнення мого серця і безпека та захист будуть задоволені іншим. І моє свідчення полягає в тому, що Христос зустрів мене там. І я відчув Його присутність там, і це реально.

Священний простір

І так, як ми виходимо зі свого укріпленого табору? Ми виходимо у священний простір. Ми виходимо у місце поза табором, де Ісус, де була пролита Його кров, де Він платить за наші гріхи, де ми знаємо, що Ісус через радість, яка була перед Ним, Він зробив Себе вразливим, Він зробив Себе видимим і чутним і дотичним заради тієї радості, яка була перед Ним. За радість перебування у спілкуванні з вами Він зробив Себе вразливим. Він жив у пустелі. Він ніколи не відступав назад до табору і не залишався там із прихованими мотивами, щоб захистити Себе. Він зробив Себе вбивчим.

Я постійно повертаюсь до того, що було напругою в серці Ісуса, коли Юда поцілував Його в щоку. Чи можете ви відчути це? Яка пустеля. Не обов'язково фізична, географічна пустеля, але яка серцева пустеля, коли хтось, кого ви любите і якого ви прагнете бути у стосунках, тому що він є носієм образу, підходить до Ісуса і Він відчуває тепло щоки Юди на Своїй щоці і Він не каже: «Відійди від Мене!» і Він не каже просто фаталістично: «Просто зроби, що тобі потрібно зробити!» Він дійсно, Ісус, перебуває в напрузі, Його серце розривається від усієї скорботи. У той час Він є людиною скорбот, тому що в один момент Він каже: «Зроби, що тобі потрібно зробити, щоб Воля Мого Отця була задоволена і здійснена», але в той же час: «Юде, будь ласка, ні!» І це така напруга пустелі, де все здається, що тягнеться в два протилежні боки. І ми не просто повністю відкидаємо когось і ми не біжимо за ними, але ми залишаємось у напрузі і довіряємо вільним діям інших, щоб вони відповіли на наші бажання чи ні. Сподіваюсь, це спілкується. Але коли ми знаємо, що благодать Божа з нами, що немає темряви в Христі, ми можемо дійсно вийти назовні, поза табір. Чому? Тому що там Ісус.

Тепер саме так автор тут запрошує нас вийти поза табір. І я почну з вірша 1. Ми будемо проходити через це, а потім закінчимо. «Нехай братська любов триває». Іншими словами, нехай вона не зменшується, нехай не слабшає; не віддаляй себе від уразливої зв'язку з іншими, де любов може бути встановлена між мною і тобою. Давайте насолоджуватися один одним. Не відступайте у своєму страху, але знаючи, що вам було заплачено, зробіть крок назустріч і будьте вразливими. Нехай братська любов триває.

«Не знехтуй гостинністю до незнайомців.» Не до людей, яких ви знаєте і які передбачувані, а до незнайомців; людей, яких ви не знаєте. Іноземців та незнайомців; іммігрантів. Ті, про яких ми не маємо уявлення, чи мають вони якісь приховані наміри чи ні. Ми не маємо уявлення, хто вони, але коли ми їх бачимо, ми такі: «Ти — носій образу; мене цікавитьш ти. Але ти — незнайомець; я не маю уявлення, що ти мені принесеш.» Чи можете бачити напруження, яке автор нам пропонує? Не знехтуй гостинністю до незнайомців. Не знехтуй вийти назустріч незнайомцям і віддати їм, але пам’ятайте, це дорога з двостороннім рухом. Послухайте, як дивно автор це підносить. «Бо тим самим деякі прийняли ангелів, не знаючи про те.» О Боже мій!

Це як торнадо. Якщо ти чужинець і ти йдеш до мене, це як торнадо, що насувається на мене. Ти не схожий на мене. Я не маю уявлення, що ти зробиш зі мною, коли прийдеш сюди. Мене інтригуєш ти, тому що ти є носієм образу Божого. Я вже давно перебуваю у цьому стані смутку, тому я дуже чутливий до твого присутності. Я дуже чутливий до того, що ти можеш принести в моє життя, чого я не можу отримати ніде більше, тому що ти є особливим носієм образу. Але ти як торнадо. І коли я бачу торнадо, я хочу бігти у підвал. Я хочу піти глибоко під землю. Я хочу замкнутись. Я хочу піти під сходи і накрити обличчя матрасом. Але в той же час я хочу виглянути у вікно і подивитися на нього. Чи є хтось такий як я? Ти хочеш сховатися від нього, але й хочеш подивитися на нього. Я здогадуюся, що ніхто інший не такий як я. Я такий! Я хочу побачити його, але й хочу сховатися від нього. Чужинці такі, тому що він каже, що ти можеш прийняти ангела. Іншими словами, ти можеш бути вшанований присутністю ангела. Він тримає тебе у напрузі. Ти такий: «О Боже мій! Насувається торнадо! Я хочу бігти! Але о Боже мій, ти можеш бути ангелом, тому мені потрібно підійти ближче!»

І ось ця картина, де зіштовхуються два світи. Іде темрява, і вона темна тільки тому, що ми не маємо уявлення, що насувається. І ми виходимо назустріч їй за межами табору і здогадайся, що відбувається там, де зіштовхуються два царства. Ти отримуєш веселку, коли сонячне світло і темрява зустрічаються. Ти отримуєш веселку там. Це те місце, де Ісус. Це завітний простір. Це викуплений простір.

Пам’ятайте тих, хто у в’язниці

«Пам'ятайте про тих, хто у в'язниці, ніби ви були у в'язниці разом із ними». Іншими словами, нам потрібно вміти відчувати біль тих, хто перебуває у в'язниці. Чому нам потрібно вміти відчувати? Бо в'язні сумують. Те, чого вони прагнуть, знаходиться на іншому боці грат. Я пішов навідати – є одна людина, за яку ви можете помолитися, це Брок. Б-р-о-к-е. Це брат Панкін. Він єдина людина у світі з татуюванням «Сім'я Трійці». У нього написано «Трійця» на одному боці ноги, «Сім'я» на іншому боці ноги, і наш логотип на колінному суглобі! І він зробив це у в'язниці! І я прийшов і відвідав його тільки у минулу неділю, і він говорить зі мною про те, чого він прагне, на своїй рідній мові. Чи знаєте ви якихось в'язнів, тому що в'язні порушують закони? Якщо вони не порушують, звичайно, просто закони, вони порушують культурні закони або навіть цивільні закони, які ми встановлюємо. Іншими словами, ми не дуже знаємо, що відбувається з ними. Нам потрібно бути у стосунках із ними. І ось знову ми запрошені до цього. «І тих, хто зазнає утисків, оскільки ви також є тілом». І так ви бачите, як автор запрошує нас до цього священного простору.

Ми можемо увійти в те святе місце, тому що там Ісус. Сподіваюсь, я дав вам ідею про те, що у своїх фіксаціях ми намагаємося захистити себе, але коли ми відкриваємо себе для стосунків – здогадайтеся, що? Люди непередбачувані. Але ми можемо рухатися вперед у вразливості у наших стосунках. Чому? Тому що Ісус заплатив за нас. І коли ми підкоряємося нашим фіксаціям і коли ми підкоряємося нашим укріпленим таборам, ми відкриваємо себе для печалі. Наші прагнення, які тепер не задовольняються нами самими, але ми довіряємо, що вони будуть задоволені іншим. І здогадайтеся, що відбувається, коли ви відкриваєте себе для такої печалі? Вона зростає. І ваші прагнення зростають. І тоді раптом, коли носій образу Бога підходить до вас близько, ви можете відчути це. І ви можете насолоджуватися ними. І ми можемо насолоджуватися ними. Це і є блаженства. Я щойно дав вам блаженства. Підкорення ваших укріплених міст називається лагідністю.

Яким би було, якщо б ми дозволили собі вразливо насолоджуватися чужинцями? Ось питання. Яким би було, якщо б ми дозволили собі вразливо насолоджуватися людьми, які не схожі на нас? Яким би було, якщо б ми зізналися, що в цій кімнаті ми маємо особливий прояв слави Божої, але не єдиний особливий прояв слави Божої? І яким би було, якщо б ми зізналися, що навпроти, на іншій стороні вулиці, є ціла спільнота, яка прославляє Бога зовсім іншим чином? І якщо ви не відкриєте себе для вразливих стосунків із ними, то є чудовий прояв слави Божої, якого ви ніде більше не зможете отримати. І тому, перш ніж ви підете на іншу сторону вулиці, ви повинні сказати: «Ви знаєте що? Я поставлю знак на своїй щедрості і я дійсно відкрию себе для можливості, що я маю все, щоб отримати на іншій стороні вулиці». Яким би було, якщо б ми відкрили себе для вразливості і пішли туди і просто впали обличчям, коли ми спробували будувати стосунки із чужинцями? І здогадуйтесь, де будуються стосунки? Коли ви впадете обличчям у стосунках? Хіба це не чудова новина? Бо я постійно падаю обличчям!

Добре, Перша Прес, мені було великою радістю бути з вами сьогодні. Ваші посмішки, ваше заохочення заповнили моє серце. І я скажу, що коли я поїду додому сьогодні ввечері чи завтра вранці – я ще не вирішив – це буде із сумом, що географія нас розділить. Але я повернуся у вівторок вдень і побачу вас у середу. Давайте помолимося!

Батьку, ми дякуємо Тобі за Твоє Слово, яке проникає у глибокі частини нашого життя. Воно — меч. Мечі ріжуть, Господи. Але меч у руках співчутливого Батька також лікує. І так, Святий Дух, дай нам благодать вірити, що Ти є добрим. Святий Дух, дай нам благодать пізнати, що ми можемо зробити крок назовні з наших укріплених таборів у священний простір. Дай нам благодать слухати ідеї інших. Дай нам благодать іти у місця, які можуть бути незручними. Дай нам благодать зробити крок назовні навіть у укріплених таборах нашого власного серця та просто поговорити з нашими подружжями чи друзями у вразливих способах, яких ми ніколи раніше не робили. І Ісусе, зустрінь нас там. Ти завжди з нами. Ти ніколи не залишиш нас і не покинеш нас, і це саме те, що Твоє Слово щойно розповіло нам. Ми довіряємо Тобі. Амінь.