Страждання: Якщо Бог є Добрим, Чому існує так багато Зла у Світі? “Isaiah 53” (Isaiah 53, UKRK)

Страждання: Якщо Бог Є Добрим, Чому Є Так Багато Зла у Світі?

1 Петра 1:3-12

Від доктора Тіма Келлера

Тім Келлер (1950-2023) був старшим пастором пресвітеріанської церкви Відкупителя у Манхеттені, Нью-Йорк.

У 1 Петра 1:3-12 ми читаємо:

Хвала Богові й Отцю Господа нашого Ісуса Христа! Він у великій Своїй милості дав нам нове народження до живої надії через воскресіння Ісуса Христа з мертвих, і до спадщини, що не може зів'янути, не псується і не тьмяніє, — зберігається на небесах для вас, які вірою захищені силою Божою до появи спасіння, готового бути виявленим у останній час.

У цьому ви велико радієте, хоча тепер на короткий час вам, можливо, довелося зазнати скорботи у всяких випробуваннях. Вони прийшли для того, щоб ваша віра — більш цінна, ніж золото, яке гине, хоч і очищене вогнем, — виявилася істинною і щоб вона призвела до хвали, слави та пошани, коли Ісус Христос буде виявлений.

Хоч ви не бачили Його, ви любите Його; і хоч ви не бачите Його тепер, ви вірите в Нього і сповнені невимовної та славної радості, бо ви отримуєте мету вашої віри, спасіння ваших душ.

Щодо цього спасіння пророки, які говорили про благодать, що мала прийти до вас, ретельно і з найбільшою увагою досліджували, намагаючись дізнатися про час і обставини…

Їм було відкрито, що вони служили не собі, а вам, коли говорили про те, що тепер було вам сповіщено тими, хто проповідував вам Євангеліє від Святого Духа, посланого з небес. Навіть ангели бажають поглянути на ці речі.

Це Слово Господнє.

Кожного тижня ми будемо брати одну — лише одну — із великих питань або великих проблем, які люди у нашій культурі, особливо в місті Нью-Йорку, мають щодо християнства. Що це за великі проблеми? Кожного тижня ми будемо розглядати одну з них, і цього тижня ми розглядаємо ту, яку часто називають проблемою зла та страждань. Це дуже серйозний виклик для християнської віри.

Якби я міг підсумувати аргумент проти християнства на підставі зла та страждань, він би виглядав так:

* Якщо Бог дозволяє злу та стражданням тривати тому, що він не може зупинити їх, то він може бути добрим, але він не всемогутнім.

* Якщо Бог дозволяє злу та стражданням тривати тому, що він може зупинити їх, але не хоче, то він може бути всемогутнім, але він не добрий.

У будь-якому випадку, добрий, всемогутній Бог Біблії не міг би існувати.

Це серйозний аргумент. Тож що ми скажемо? Як ми можемо відповісти на нього?

Деякі з вас знають, що в неділю, 10 вересня — лише три-чотири тижні тому — мене попросили виступити на меморіальній службі на Ground Zero, головним чином для сімей поліцейських, пожежників та працівників Порт-Авторитету, які були вбиті 11 вересня. Це було в основному для сімей жертв. Деякі з вас знають про це тому, що я не був тут у тієї неділі, і деякі з вас були не дуже раді цьому. Але це був досить цікавий досвід.

Мене попросили говорити з людьми, які втратили близьких 11 вересня, про проблему зла та страждань. І вони сказали: «У вас є сім хвилин». Сім хвилин, щоб розглянути проблему зла та страждань для людей, які особисто боролися з нею протягом п'яти років.

Тож, як типовий проповідник, я взяв вісім з половиною хвилин.

Сьогодні ввечері я хочу поділитися деякими думками, які я поділився тієї ночі — трохи більш докладно.

Цей текст говорить нам, спочатку, одну річ, яку не слід робити — один спосіб не стикатися зі злом та стражданнями — а потім три способи, як стикатися з ними. Один спосіб ні, три способи так. Це Ісаія 1 Петра 1.

Петро пише людям, які вже багато постраждали і яким ще доведеться зіткнутися з великими випробуваннями. І коли ми переживаємо жахливі страждання чи катастрофи, одним із способів, яким ми часто реагуємо, є відхід від віри в Бога або навіть зречення від неї. Це цілком природно. Багато людей роблять це. Коли трапляються жахливі речі, ми віддаляємось від Бога.

Але зверніть увагу, що каже Петро у віршах 6 і 7. Дозвольте мені виділити кілька фраз:

“Вам довелося зазнати скорботи у всіх видах випробувань… щоб ваша віра… могла привести до хвали, слави та честі.”

Він каже, що біль і страждання, які ви переживаєте, не повинні послаблювати чи руйнувати віру. Вони можуть зміцнити віру. Вони повинні зміцнити віру.

Як це відбувається? Ми розглянемо це трохи згодом. Але спочатку розглянемо думку Петра: зречення від віри в Бога не допомагає вам зрозуміти страждання і не допомагає вам впоратися зі стражданнями. Це не допомагає зовсім.

Чому ні?

Мартін Лютер Кінг-молодший у своєму Листі з в’язниці в Бірмінгемі писав, що єдиний спосіб, яким він міг дізнатися, що людський закон був несправедливим, був існування божественного закону — вищого закону від Бога. Якби не було Бога, немає божественного закону, тоді б не було способу сказати, що певний людський закон був несправедливим. Хтось міг би сказати: “Цей закон несправедливий,” але це було б лише згідно з їхніми особистими стандартами. І чому їхні стандарти мають бути вищими за стандарти будь-кого іншого?

Розглянемо це далі:

Якщо немає Бога — якщо ми відмовляємось від віри в Бога — тоді як ми можемо сказати, що будь-яка історична подія є несправедливою? Якщо природа — це все, що існує, тоді насильство є цілком природним. Саме так ми сюди потрапили — природний відбір, сильні їдять слабких.

Жан-Поль Сартр розумів це. У своєму підписному нарисі про екзистенціалізм він писав:

Якщо Бог не існує, немає більше жодної можливості для існування апріорного добра… Достоєвський колись написав: “Якби Бога не було, то все дозволено.” Це вірно. Якщо Бог не існує, ми не маємо ні позаду, ні попереду світлого царства цінностей, а також жодних підстав для виправдання будь-якої поведінки.

Він каже, що якщо немає Бога, то ваше відчуття, що щось є неправильним або несправедливим, є лише відчуттям. Особистим відчуттям. На якій підставі ви могли б заперечити, що “природний порядок” насильства є неприродним?

Отже, ви бачите: зло та страждання є проблемою для тих, хто вірить у Бога, але вони є такою ж великою проблемою — якщо не більшою — для тих, хто не вірить. Якщо немає Бога, хто може сказати, що щось є неправильним? На якій підставі ми взагалі просимо про кращий світ?

Відмова від віри в Бога не допоможе вам зрозуміти зло та страждання. Це не допоможе вам впоратися з ними.

То що ж тоді?

За словами Петра, є три речі, які ви повинні зробити. Ви повинні:

1. Оглянутися на щось.

2. Поглянути вперед на щось.

3. Поглянути в щось.

Оглянутися, поглянути вперед і поглянути в — три способи зіткнутися зі злом і стражданнями цього світу.

По-перше, ви повинні оглянутися на щось. Зауважте у цьому уривку — і знову у главі 4 — Петро порівнює страждання, біль і проблеми з вогнем.

Він уподібнює страждання до печі — такої, яку використовують для очищення золота або інших металів. Це потужний образ: проблеми і страждання подібні до вогню, вогняної печі, через яку очищаються дорогоцінні метали. Це багатий метафор, і ви можете багато чого вивести з нього, якщо поміркуєте над ним.

Але одного разу в Біблії це був не просто метафор. Це сталося буквально. І Петро, можливо, мав цей випадок на увазі.

Ви пам'ятаєте це з Даниїла 3. Вавилонський цар Навуходоносор встановлює великий ідол і наказує всім вклонятися і поклонятися йому. Але три молоді єврейські чоловіки — Шадрах, Мешах і Аведнеґо — відмовляються. У гніві Навуходоносор наказує їм бути кинутими у вогняну піч. Він розжарює її так сильно, що солдати, які кидають їх туди, гинуть від полум'я.

Потім, з безпечної відстані, Навуходоносор дивиться у піч і вражений. Даниїл розповідає нам: "Тоді цар Навуходоносор скочив на ноги у подиві й запитав: 'Хіба не троє чоловік ми зв'язали й кинули у вогонь? Але я бачу чотирьох чоловік, що ходять у вогні, розв'язаними й неушкодженими, а четвертий виглядає як син Божий.'"

Що сталося там? Як ми знаємо, троє чоловік вийшли неушкодженими — але тільки троє вийшли. Хто був четвертим?

Єврейські Писання дають нам підказку. У Ісаї Бог дає таку обітницю:

“Isaiah 43” (Isaiah 43, UKRK))

Ми співаємо у цій церкві гімн, безпосередньо оснований на тому уривку. Два його вірші говорять:

Коли через вогняні випробування твій шлях буде лежати, Моя благодать, цілком достатня, буде твоїм постачанням. Полум'я не зашкодить тобі; я тільки задумую спожити твою домішок і твій золото очистити.

Не бійся, я з тобою; о, не зневідайся, бо я є твій Бог і все ще дам тобі допомогу. Я зміцню тебе, допоможу тобі і змушу тебе стояти, підтриманий моєю праведною, всемогутньою рукою.

Яка обітниця. Але зауважте щось дуже важливе:

Бог не обіцяє: "Якщо ти належиш мені, ти не будеш проходити через глибокі води. Ти не будеш стикатися з вогняними випробуваннями." Він цього не каже. Насправді, обітниця навіть не стосується того, якщо ти проходиш через вогняні випробування.

Обітниця — коли.

“Коли ти проходиш через вогонь… коли ти занурюєшся у піч… Я буду з тобою.” Бог говорить: “Я так буду піклуватися про тебе, і ти так відчуєш мою любов і присутність, що буде ніби Я ходжу з тобою. І якщо ти відчуєш, що Я ходжу з тобою, вогонь не споживе тебе.” Сенс: випробування не зробить тебе жорстким, не озлобить тебе, не зламає тебе. Натомість воно очистять тебе. Воно дасть тобі блиск. Воно поглибить твой характер, твою душу, твою віру.

Ти можеш сказати: “Це надихає — але як я можу знати, що це правда?”

Ось відповідь Нового Завіту.

У Старому Завіті Бог говорить: “Я буду з тобою у печі утиску.” Але тільки коли ти доходиш до хреста Ісуса Христа, ти бачиш, наскільки далеко Бог був готовий піти, щоб виконати цю обіцянку. Тільки на хресті ти усвідомлюєш, наскільки Він пішов, щоб бути з нами у нашому утиску.

Подивись на вірші 10 і 11: пророки — Ісая серед них — “передрекли страждання Христа і славу, що мала послідувати.”

Тільки християнство серед усіх світових релігій говорить, що в Ісусі Христі Бог став уразливим — підвладним стражданням, болю і навіть смерті.

На хресті, на наше здивування, ми бачимо Бога як політичного в’язня, жертву несправедливого страждання, слабкості і смерті. Якщо ти втратив близького, ти дивишся на хрест і бачиш Отця, що втрачає свого єдиного Сина. Якщо ти вигукуєш: “Чому, Боже? Чому?”, ти дивишся на хрест і бачиш Ісуса, що вигукує: “Чому?”

Він постраждав усе, що ми коли-небудь страждали — і більше.

Бо коли ти читаєш розповіді про смерть Ісуса, одне виділяється особливо, якщо ти знаєш історію: багато людей померли краще за Ісуса. Макахейські мученики, наприклад — ті єврейські герої, що чинили опір Антиоху Епіфанові між Старим і Новим Завітами — померли мужньо. Вони надихали глядачів. Вони тримали голову високо. Вони зустрічали смерть з впевненістю.

Але в Гефсиманії Ісус у шоці. Кров іде через його пори. Він питається, чи є якийсь інший шлях. На хресті він кричить: “Чому Ти Мене покинув?”

Чому така різниця?

Тому що Ісус не просто страждав тим, що ми страждаємо. Його страждання пішли нескінченно далеко за межі фізичного. Він переживав космічні наслідки нашого бажання бути своїми власними господарями. Якщо ви скажете комусь: “Я не хочу тебе в своєму житті”, природним наслідком буде відокремлення. Людство сказало Богові: “Ми не хочемо, щоб Ти нами керував”. Природним наслідком є бути вигнаним з Його присутності — джерела всього життя і світла.

На хресті Ісус Христос був вигнаний з присутності Божої. Він пережив абсолютні, нескінченні страждання.

Джонатан Едвардс описує це в термінах печі. У своїй проповіді про агонію Ісуса в Гефсиманії він пише, що Ісус мав “повне і безпосереднє бачення” чаші гніву — “набагато більш жахливої, ніж вогнена піч Навуходоносора”. Він був підведений до гирла тієї печі, каже Едвардс, щоб він міг дивитися в неї, бачити її полум’я, відчувати її жар і точно знати, що він збирався витерпіти для нас.

Для нас.

Давайте поставимо це велике питання хресту. Підійдіть до хреста і запитайте: “Боже, чому Ти дозволяєш злу і стражданням тривати?” І хоча хрест не може сказати вам, що є відповіддю на це питання, хрест може сказати вам, якою не може бути відповідь.

Вона не може бути такою, що Він не любить нас.

Вона не може бути такою, що Він не дбає про нас.

Ми можемо не знати причини, чому Він дозволяє злу і стражданням, але одне, що ми можемо знати, це те, що Він не байдужий і не віддалений. Він прийшов і занурився — не тільки у вогненну піч наших страждань — але у страждання в нескінченних масштабах, що далеко перевищують те, що ми коли-небудь будемо терпіти. Він зробив це тому, що любить нас так сильно, і тому, що ненавидить страждання так сильно. Він був готовий зануритися в них, щоб одного дня зупинити все зло, не знищуючи нас.

Наслідки цього величезні. Хрест не дає нам відповіді на питання: «Чому Бог допускає зло та страждання?» Але він говорить нам, яким не може бути відповідь: що він не дбає.

Навіть Альбер Камю, з усіх людей, розумів це. У надзвичайному уривку він пише: "Христос, Бог-людина, теж страждає. Зло і смерть більше не можуть бути повністю приписані йому, оскільки він страждає і вмирає. Ніч на Голгофі настільки важлива, тому що Божественність свідомо відмовилась від свого традиційного привілею і пережила до кінця, аж до відчаю, агонію смерті."

І тому що Ісус Христос увійшов у кінцеву піч для тебе — єдину піч, яка могла б справді спожити тебе — там твоє запевнення, що він іде у твої особисті печі з тобою. Чи відчуваєш ти його, чи ні, незалежно від того, наскільки це гаряче зараз, він поряд з тобою.

Тож якщо ти хочеш впоратися зі злом і стражданням, перше, що ти повинен зробити, це озирнутися назад — озирнутися на те, що він зробив на хресті.

Але друга річ, яку ти повинен зробити, це дивитися вперед. Ти повинен дивитися на те, що попереду.

Що це таке?

На самому початку уривку, пам'ятай, Петро говорить до людей, які страждають і які будуть страждати ще більше. І він каже: "Ви народились заново у живу надію через воскресіння Ісуса Христа з мертвих, і у спадок, який ніколи не може зів'янути, зіпсуватися чи згаснути — зберігається на небесах для вас до приходу спасіння, яке готове бути виявлене в останній час."

Це багатослівно, але подивись, що він говорить.

Ти не можеш пройти через піч без живої надії. Надія завжди про майбутнє, звичайно, але жива надія — це сила. Це динамізм. Це те, що справді допомагає тобі пройти через піч.

І що таке ця жива надія? Це спадщина — так, свого роду багатство — збережене на небесах. Але це не лише духовне, тому що гарантія її, передсмак її, — це фізичне воскресіння Ісуса Христа з мертвих.

Його фізичне воскресіння — це первістка остаточної спасіння, яка буде відкрита в кінці часів. І що це таке? Нове небо і нова земля.

В кінці Об'явлення 21–22 небо сходить у цей світ, щоб очистити його і відновити. Павло описує це в термінах воскресіння. У 1 Коринтянам 15 він каже: "Засурмить труба, мертві воскреснуть нетлінними, і ми будемо змінені… Смерть поглинена перемогою. О смерть, де твій жала? О гроб, де твоя перемога? Слава Богу, який дає нам перемогу через Ісуса Христа."

Чи бачите, що він каже?

Бог не готує якогось ефірного, духовного неба як компенсацію за життя, яке ми втратили. Ні. Воскресіння — це не компенсація за життя, яке ми втратили. Воскресіння — це відновлення того життя.

Нове небо і нова земля означають цей світ — ваше тіло, ваші близькі, ваш дім — відновлені вам, очищені і вкрасшені. Цей світ, це тіло, повертається. Все повертається.

Чисте. Невицвіле. Нетлінне. Не зіпсоване.

І Павло йде так далеко, що каже, що страждання і смерть будуть поглинені перемогою. Я роками думав про це. Бути поглиненим не означає, що страждання просто зупиняться. Це означає, що воно буде піднято у перемогу.

Коли я ковтаю і перетравлюю щось, воно стає частиною мене. Воно робить мене більшим. Павло каже, що воскресіння поглине страждання, які ви зараз переживаєте, таким чином, що зробить славу нескінченно більшою.

Найкраща ілюстрація, яка у мене є — і вона недосконала — це один жахливий сон, який я колись мав. Роками тому я мріяв, що вся моя сім'я була винищена. Це був найстрашніший сон, який я коли-небудь мав. І потім я прокинувся, і вони були там.

До кошмару я любив свою сім'ю. Мене заспокоювало бачити їх навколо мене. Але після кошмару — після того, як я їх втратив і знову знайшов, так би мовити — я навіть не міг на них дивитися без сліз радості. Досвід втрати зробив досвід володіння ними нескінченно більш цінним. Ніби втрата була поглинута радістю.

Тепер це тільки тьмяний натяк. Але якщо воскресіння Ісуса Христа відбулося — а воно відбулося — то наше воскресіння відбудеться. І це означає, що все сумне, все жахливе буде піднято в нашу майбутню славу і зробить її нескінченно кращою, ніж вона була б інакше.

Це остаточна і ультимативна поразка страждань і смерті. Тому Дostoєвський пише ці вражаючі слова: "Я вірую, як дитина, що страждання будуть виліковані і відшкодовані… що у фіналі світу, в моменті вічної гармонії, щось таке цінне відбудеться, що буде достатньо для всіх сердець… що це зробить не тільки можливим пробачити, але й виправдати те, що сталося."

Це звучить неймовірно. Але якщо воскресіння істинне, то це абсолютно правильно.

Все сумне стане неправдою.

І все ж таки воскресіння буде нескінченно більшим через те, що колись було істинним — всі ці страждання, все те зло.

Тому потрібно дивитися назад на те, що він зробив.

Потрібно дивитися вперед на те, що настає.

Але є ще одна річ, яку цей уривок нам повідомляє. У самому кінці Петро каже, що є щось, на що ми повинні не тільки дивитися назад і вперед, але й дивитися вглиб.

Вірш 12 каже, що Євангеліє — повідомлення, проповідане вам — містить "речі, в які навіть ангели бажають подивитися."

І те слово довге, мої друзі — те слово довге є дивовижним словом. Це грецьке слово ἐπιθυμία [epithumia], яке насправді означає пристрасть, інтенсивне бажання. Ангели нав'язливо, пристрасно вдивляються в Євангеліє. Вони розглядають історію Бога, який рятує нас через Ісуса Христа, і вони ніколи не втомляються від цього. Вони постійно вдивляються в нього.

Ви скажете: «Хіба Євангеліє — це лише елементарна азбука — мінімальні переконання, щоб увійти в християнське життя? Хіба ми не переходимо до більш просунутих речей після цього?» Не кажіть ангелам цього.

Ангели набагато розумніші за вас і мене. Вони існують вічно. І все ж вони ніколи, ніколи не втомляються від розглядання Євангелія. Воно є єдиним, що вони завжди вивчають.

Чому?

Дозвольте мені показати вам, чому — і чому ми повинні робити те ж саме. Подумайте на мить про все, що ми сказали, але тепер з точки зору Євангелія.

Як Ісус пройшов через свою піч?

Ісус пройшов через неймовірну піч скорбот. Як він витримав це?

“Hebrews 12” (Hebrews 12, UKRK)

Він мав живу надію. І єдиний спосіб, яким хтось проходить через піч, — це з живою надією.

То яка ж була його жива надія?

Ви можете сказати: «Можливо, він сподівався на блаженство на небі зі своїм Батьком». Але пам'ятайте — ця жива надія — це те, що витягнуло його з неба і в піч. Що він міг шукати такого, чого він вже не мав?

“Isaiah 53” (Isaiah 53, UKRK)

Це є приголомшливе твердження.

Що може зробити нескінченні страждання вартими?

Ісая відповідає: «Мій праведний слуга виправдає багатьох».

Ви — його жива надія.

Ви — єдине, чого йому не вистачало на небі. Ви — причина, чому він прийшов на землю, пішов на хрест і кинувся в вогненну піч. Ви — прекрасні, незаплямовані, нев'янучі, досконалі, відновлені, воскреслі, прославлені в його обіймах — це його жива надія.

Саме це сповнило його такою радістю. Саме це дало йому таке непохитне, безпомилкове рішення, що він увійшов у піч і вийшов як золото.

І думка про те, що ти був його живою надією — саме це зробить його твою живу надією.

Знаючи, що ти був його радістю, його скарбом, його живою надією — саме це дозволить тобі йти через піч з ним. І якщо ти зробиш це, подивись на цей чудовий вірш 8: якщо ти навчишся дивитися на Євангеліє так, як ангели, завжди відкриваючи нові глибини того, що він зробив для тебе — як ми намагалися зробити сьогодні ввечері — тоді іноді, навіть якщо ти не бачиш його, ти будеш любити його. І ти будеш радіти радістю невисловною та повною слави.

І коли ти зробиш це, твоє горе буде піднято у його історію та перетворено на золото.

Ця стаття ґрунтується на дослівному перетранскрипті проповіді доктора Тіма Келлера. Вона була трохи відредагована для ясності Copilot, а також богословським персоналом Третього тисячоліття Міністерств.