Коли богослови говорять про Божу простоту, вони мають на увазі, що Божа сутність не є складеною; вона не розділена. Як сказано у першому статті Аугсбурзького сповідання, Бог є «без частин». І як сказано у першому статті Бельгійського сповідання, Бог є «єдиний … простий і духовний Істот». Відомі слова Мойсея у Второзаконні 6:4 часто використовувалися для підтвердження віри у Божу простоту. Там ми читаємо:
Слухай, Ізраелю: Господь наш Бог, Господь є один.
Мойсей закликав Ізраель бути вірним Богові та відвернутися від усіх інших богів. Ми знаємо, що іноді ізраїльтяни були спокушани до повного відступництва, цілковито відкидаючи Господа та служачи богам інших народів. Але частіше ізраїльтяни потрапляли до синкретизму та змішували вірування та практики інших народів та релігій зі своїми власними. Ці інші народи називали своїх богів, таких як Ваали, Астароти та інші боги, у множині, тому що вони вірили, що ці боги були розділені, нібито, між різними місцями. Вони визнавали цих богів одним способом в одному місці та іншим способом в іншому місці.
На противагу цьому, Мойсей неодноразово вчив Ізраель, що Богові слід поклонятися тільки в одному місці, яке Бог призначив. На відміну від богів інших народів, Бог не міг бути розділений на частини між одним місцем та іншим, тому що «Господь є один». У цьому сенсі тоді Второзаконня 6:4 закладає основу для християнської доктрини простоти Бога, тобто факту, що Бог не розділений на частини.
У буквальному перекладі Послання Якова 2:19, Яків підтвердив це розуміння Второзаконня 6:4, коли сказав:
Ви вірите, що Бог є один; ви робите добре. (ESV)
Яків не написав: «Ви вірите, що є один Бог», як деякі переклади передають. Він буквально написав: «Ви вірите, що Бог є один». Таким чином, Яків підтвердив, що Второзаконня 6:4 вчить єдності, єдності, простоти Бога.
Вчення про простоту існувало протягом століть і було предметом суперечок. Що воно не означає, так це те, що Бог не має особистості, руху, динамізму чи характеристик. Воно не означає, що Він «простий» у тому сенсі, що Він є якимось платонівським буттям без атрибутів. Що воно означає, так це те, що Він, якщо можна так висловитися, є одним видом буття. Він не додає нічого зовнішнього до Себе Самого. Він не складений. Він не є сукупністю частин, доданих разом, як вважають деякі богослови. Отже, Він, як каже Біблія, є Духом. Дух за визначенням є простим буттям, не складеним, не складним, не політеїстичним. І знову ж таки, це зрештою дуже втішне вчення для нас, бо воно означає, що наш Бог є чистим; Він не є сумішшю речей, які були вкладені в Його буття або які Він склав. Отже, це не те, що Він простий чи не має інтересу, інтриги, особистості, любові чи атрибутів; це те, що Його буття не є додатком різних частин. Він є чистим Духом. [Доктор Вільям Едгар]